30.11.14

Вірші учнів





 Заїка Олена, учениця 6 класу

Іде весна
Іде весна.
Іде весна,
Весела, радісна і гомінка!
Сніг тане.
Сніг тане.
Привітне небо голубе.
Дерева всі високі і казкові.
Тече ріка.
Тече ріка,
мов стрічка голуба.
Сонце світить яскравіше,
Немов прокинулось від сну.
Все розквітає, оживає,
З людьми розмовляє!
                                          

Поетичний подарунок для мами
Подарую мамі сонячний промінчик:
Хай мама з сонечком вітається,
Хай мама сонечку всміхається!
Подарую мамі хмарку дощову,
Щоб прибрала з волосся
Сивину її усю.
Подарую мамі місяць і зірки,
Щоб освіщали  всі її стежки.
Подарую мамі волошки польові,
Щоб всьому раділи
Її очі голубі.
Подарую мамі гілочку калини,
Щоб не забувала неньки України.
Подарую мамі оберіг із колосків,
Щоб захищав її й країну
Від наших ворогів!


Вовчук Тетяна, учениця 6 класу

Казковий світ
Як чудово в казці жити –
Лиш добро усім чинити,
Із героями дружити
І поганого не робити.
Є там й Колобок маленький,
Вовчик-братик є сіренький.
Вчить там  тітонька Сова:
«Один плюс один дорівнює два».
І Лисичка там пухнаста,
Що хотіла Сіру Шийку вкрасти.
Червона Шапочка усім допомагає,
А Шапокляк лиш дошкуляє.
Ось такий казковий світ,
Й ще він буде довго літ!

Акровірш
Вона чудова, гарна, мила,
Енергійна і стрімка,
Сонячна, весела, щира,
Неначе дівчина красна…
А зветься як вона?
Весна!


Соротинська Ірина, учениця 9 класу

Закриваю свої очі – бачу твої.
Я пам’ятаю, як ти тримав руки мої.
Як приємно бачити мені
Тебе у своєму сні.
Ця самотня зима –
Не моя і не твоя вина.
Ми не разом чому?
Хто винен у цьому?
Без тебе час, немов пісок.
Знову плач б’є у висок.
Коли заживуть на серці рани,
Тоді ми знову будемо раді.
                                                                Позаду вічність часу, сотні миль,
А всередині лише біль.
І, якщо душа важить двадцять один  грам,
Чому ж  так важко там?
Повернути все назад я не маю змоги.
Напевно, більше не зійдуться наші дороги.
І все ж таки надію маю,
Тому що сильно тебе кохаю.

Ковальчук Олександра, учениця 9 класу



Так швидко плине час,
Летить, неначе вітер.
І кожен знає з нас,
Що ми давно не діти.
І вже не ті в нас мрії,
І вже не те життя:
Забули ми про чесність
І знаєм тільки «Я».
Прийшли у світ дорослий
Без почуттів і сліз,
Без дружби і кохання…
Нові у нас проблеми:
Всім славу подавай…
Невже ми тут для того,
Щоб просто існувати?
Не знати більш нічого
І лиш про себе дбати?
І дуже рідко уві сні
Ми будемо собою,
А, може, й сльози щирі
В нас потечуть рікою?
Й згадаємо ми мрії,
Й згадаєм почуття…
Та буде дуже пізно,
Бо вже пройде життя








Комментариев нет: