29.1.15

Шевченко і світова література





Ілюстрації Шевченка до творів світової літератури



     Марія. Малюнок за поемою О. С. Пушкіна "Полтава" 1840. Папір, акварель. 24,7 х 20,1.
 Ліворуч унизу аквареллю авторські дата і підпис: 1840 Шевченко.


Героїня поеми О. Пушкіна "Полтава", яку Пушкін називає Марією, — Мотря Кочубей, дочка Василя Леонтійовича Кочубея, генерального писаря, а згодом генерального судді при гетьмані Івані Мазепі. Про велике кохання Мотрі Кочубей та Івана Мазепи свідчить їхнє листування. Малюнок відповідає словам поеми: 
 Ещё Мария сладко дышит,
 Дрёмой объятая, и слышит
 Сквозь лёгкий сон, что кто-то к ней
 Вошёл и ног ее коснулся.
 Она проснулась — поскорей
 С улыбкой взор ее сомкнулся
 От блеска утренних лучей...
 Вздрогнув, она глядит... и что же?
 Пред нею мать...
 Зображено сповнену драматизмом сцену – мати прийшла просити дочку умовити гетьмана Мазепу врятувати її батька, Василя Кочубея, якого мали скарати на смерть.



Т.Г.Шевченко. Зустріч Тараса Бульби із синами.
За повістю М.В. Гоголя «Тарас Бульба». 1842. [С.-Петербург].
Папір, сепія. 28,1 × 30,2 см.
Державний Ермітаж (Санкт-Петербург), № 997/р.-р.
Ліворуч унизу авторські дата і підпис: 1842 // Т. Шевченко. На паспарту напис: Тарас Бульба.

Шевченко відтворив епізод приїзду додому з Київської школи двох синів Тараса Бульби – Остапа та Андрія. Батько зустрів синів кепкуванням з їхнього одягу, «попівських підрясників», на що ображений Остап відповів: 
 «”Хоч ти мені батько, а як будеш сміятися, то, їй-богу, наб’ю” […] Тарас з готовністю почав засукувати рукав, говорячи: “Як же ти хочеш зі мною битися, хіба що кулаками? “».
 Шевченко був першим художником, який звернувся до ілюстрування повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба», скориставшись другою, докорінно переробленою автором редакцією повісті [Сочинения Николая Гоголя.–СПб., 1842.–Т. 2.–С. 59].



     Король Лір. Композиція на тему однойменної трагедії Шекспіра. Папір, гальванокаустика. 12,4 × 9,2; 15,8 × 11,7; (20,7 × 14,6). [Пб.]. [Н. п. 10.II 1843]. Зліва внизу підпис автора: Т. Шевченко; посередині під зображенням назва: Король Лиръ.




     Робінзон Крузо, 1856. Папір, сепія, бістр. 24,2 х 19,3.
 Ліворуч унизу чорнилом авторський підпис: Т. Шевченко, на звороті номер і назва: 2. Робинзонъ Крузо.

Малюнок виконано за мотивом однойменного твору Даніеля Дефо. Шевченко згадував роман у повісті "Художник" та в листах до Миколи Осипова і Варфоломія Шевченка. Книжку "Робінзон Крузо" він подарував Прісі, дочці Варфоломія. 
 Малюнок привертає увагу лаконізмом композиції. Художник помістив Робінзона під склепіння печери, над якою буяє рослинність. Варіюючи світлотінню, віртуозно володіючи різними відтінками коричневого кольору, митець моделює міцне, мускулисте тіло чоловіка, замислене обличчя котрого свідчить про неабияку кмітливість і розум, ненав'язливо подає побутові речі, які розповідають про життя Робінзона.



     Нарціс та німфа Ехо, 1856
 Нарціс та німфа Ехо, 1856. Папір, сепія. 25,7x21,2.
 Ліворуч унизу чорнилом авторський підпис: Т. Шевченко, на звороті номер і назва: 7. Нарцись и нимфа ехо.

Цей твір художник виконав в урочищі, розташованому за кілька кілометрів від Новопетровського укріплення, що по-казахськи називається Шугім, або Шиле, або Балка. Про урочище поет згадує у своєму "Щоденнику". Художник використав один з варіантів давньогрецького міфа про самозакоханого Нарціса — сина річкового бога Кріса і німфи Ліріопи, переказаного Овідієм у "Метаморфозах". Саме той варіант, де розповідається, як німфа Ехо від безнадійного кохання до Нарціса так висохла, що від неї залишився тільки голос. А Нарціс, закохавшись у власне відображення у воді, помер від нерозділеного кохання. За волею богів, він перетворився на квітку, яку назвали його ім'ям. 
 На малюнку зображено Нарціса, який нахилився над мініатюрним озером кришталево прозорої води. Він простягнув руку, щоб зачерпнути води, і застиг, милуючись своєю вродою. З-за дерева виглядає німфа.





    Телемак на острові Каліпсо, 1856
 Телемак на острові Каліпсо, 1856. Папір, сепія. 25,3 х 20,5.
 Ліворуч унизу чорнилом авторський підпис: Т. Шевченко, на звороті номер і назва: 1. Телемак на острове Калипсы.


Це перший з десяти малюнків ("Телемак на острові Каліпсо", "Робінзон Крузо", "Благословіння дітей", "Самарянка", "Киргизка", "Мілон Кротонський", "Нарціс та німфа Ехо", "Святий Себастіан", "Умираючий гладіатор", "Діоген"), виконаних влітку 1856 року в Новопетровському укріпленні. Тарас Шевченко передав їх у Нижньому Новгороді Михайлу Щепкіну для лотереї, яка відбулася у січні 1858 року. Ці твори іноді подаються в друкованих джерелах під назвою "Сюїта самотності". 
 Античні та міфологічні теми були добре відомі Шевченку з часу навчання в Академії мистецтв. Сюжет цього малюнка, очевидно, художник узяв з популярної книги Франсуа Фенелона "Пригоди Телемака, сина Уліссового" (французькою мовою) у віршованому перекладі російською мовою (В. К. Тредиаковский, "Телемахида", ч. 1, Спб., 1766) та прозовому (Фенелон, Странствование Телемака, сына Улиссова. Перевод Г. Шиповского, ч.І, Спб., 1822).
 Краєвиди узбережжя Каспійського моря та печери в навколишніх горах давали змогу ввести в малюнок цілком реальний пейзаж. На сепії зображено сина Одіссея Телемака в печері на острові Каліпсо, куди він потрапив, шукаючи батька.
 Майстерно володіючи композицією, градацією тонів та інтенсивністю сепії, художник зумів передати внутрішню боротьбу юнака. Полонений коханням німфи Евхариси, він мусить зробити вибір між почуттям та обов'язком. Лінія безсило опущених рук і поза Телемака вказують на його збентеження, сум'яття, проте зосереджений погляд свідчить, що почуття обов'язку в нього сильніше. Німфа Евхариса (нагадує німфу Ехо з малюнка "Нарціс та німфа Ехо") з острахом спостерігає за Телемаком, передчуваючи, що він розірве тенета її кохання.

Комментариев нет: