28.1.15

Технологія особистісно орієнтованого уроку.




Технологія особистісно орієнтованого уроку, за С.І. Подмазіним, передбачає, що учень, перетворюючись на суб’єкта навчальної діяльності, має оволодіти основними етапами діяльності: орієнтація визначення мети проектування організація реалізація контроль корекція оцінка .
I. Етап орієнтації включає:

-  мобілізацію актив­ності учнів;
-  мотивацію вчителем запланованої діяльності, позитивну настанову на роботу;
-  дидактичне стимулювання;
-  орієнтацію учнів на усвідомлення внеску даного заняття в цілісну сис­тему вивчення розділу або всього курсу літератури;
-  керування діяльністю учнів через зміст навчальної інформації з метою активізації їх субєктного досвіду;
-  визначення разом з учнями аксіологічної, особистісної та практичної значущості елементів подальшої діяльності;
-  усвідомлення можливих рівнів досягнення результатів при виконанні поставлених завдань.
II. Етап визначення мети передбачає:
-  визначення на уроці разом з учнями особистісно значущої мети здійснення тієї діяльності, яка запланована вчителем (підведення учнів до усвідомлення того, що може дати дане заняття школяру в даний час, через деякий час, у майбутньому);
-  визначення показників досягнення мети.
III. Етап проектування включає:
-  діагностику готовності учнів до навчального процесу;
-  залучення учнів до визна­чення цілей і завдань уроку;
-  виконання запрограмованої вчителем діяльності шляхом залучення учнів до виконання випереджальних завдань, підготовки повідомлень, рефератів, виготовлення та відбору наочності;
-  визначення спільно з учнями логіки обговорення чи дослідження питання, проблеми;
-  складання плану роботи;
-  обговорення плану роботи;
-  аналіз умов і засобів для здійснення діяльності.
IV. Етап організації виконання плану діяльності передбачає:
-  регуляцію дій учнів у виборі оптимальних способів навчальної діяльності відповідно до поставлених завдань;
-  організацію діяльності зі сприймання, переробки та первинного запам’ятовування знань, способів дій, зв’язків, відносин між об’єктами пізнання з урахуванням особистісних характеристик пізнавальних процесів учнів класу;
-  подання можливих варіантів і способів виконання навчальної діяльності
(усна чи письмова форма, типи завдань, форми звітності, індивідуальна робота
чи робота в групах, робота з текстом чи з іншими засобами інформації);
-  підтримку ділової дисципліни, керування поліфункціональним спілкуванням учнів, формування моральних якостей і культури поведінки;
-  вибір учнями способів фіксації нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);
-  вибір учнями завдань і способів їх виконання під час закріп­лення знань, формування вмінь і навичок;
-  залучення учнів до здійснення активної, продуктив­ної діяльності з осмислення та усвідомлення місця набутих знань у системі рані­ше отриманих, виявлення звязків між ними;
-  варіативність домашнього завдання.
V. На контрольно-оцінювальному етапі відбувається:
-  залучення учнів до контролю за перебігом навчальної діяльності шляхом заохочення їх до різних видів контролю, самоконтролю, взаємоконтролю, роботи в групах;
-  створення умов для корекції отриманих результатів, участь учнів у виправленні помилок і недоліків у знаннях, усвідомлення їх причин шляхом  взаємо- та самоаналізу;
-  надання учням можливості порівняння отриманого результату із критеріями стандарту літературної освіти, визначеними в навчальній програмі;
-  ви­значення ступеня адекватності результатів власного оцінювання своєї діяльності з результатами вчителя, інших учнів;
-  використання механізмів цінування (позитивного ставлення до успіхів шко­ляра), оцінювання (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтинг) не тільки результатів, а й самого процесу навчання.
VI. Заключний етап включає:
-    спільний з учнями аналіз успішності їх діяльності, відповідність досягнутих результатів поставленій меті;
-  підкріплення внутрішньої позитивної мотивації навчальної діяльності;
-  визначення перспектив подальшої діяльності з вивчення теми;
-  інформацію про домашнє завдання, інст­руктаж щодо його виконання з урахуванням можливості для учнів здійснити вибір завдань, диференційованих за рівнем складності, формою виконання, видом звітності тощо.

Методи та прийоми особистісно орієнтованого уроку літератури.
Головне у викладанні літератури – навчити школярів глибоко особистісно сприймати художній твір. А для цього потрібно створити оптимальні умови для активізації творчої діяльності учнів у процесі роботи з  художнім текстом. Особистісно орієнтовані технології націлюють читача на «ретельне прочитання», на пошук смислів у тексті (замість того, щоб засвоювати готову інформацію), на дослідницьку і співтворчу позицію щодо прочитаного, на самостійний пошук способів поєднання тексту та історико-культурного контексту. А це, звичайно, багаторазово підвищує вартість здобутих знань і визначає провідну роль аналізу твору у процесі викладання літератури. Шлях від деталі до цілого, що поступово виводить читача на орбіти автора і тип культури, дозволяє раціональніше та економічніше структурувати матеріал навчального заняття. Адже курс літератури є складником світової культури, і тому  його завдання – висвітлювати духовний і естетичний досвід (індивідуально-авторський, національний, культурно-історичний), втілений у конкретному творі .
Читаючи, кожен пізнає себе. Конструюючи (переосмислюючи) смисл прочитаного твору, читач вносить в інтерпретацію свої особисті якості: упередження, бачення та інші індивідуальні смисли. Якою мірою вчитель може і повинен приймати  наповнену цими особистісними нашаруваннями відповідь учня? Чи готовий педагог до «вільнодумства» школярів на уроці?
Урок літератури в ідеалі – своєрідний майданчик для самопізнання і самовираження школярів. Учителеві потрібно створити  такі умови, за яких читач  захотів би докласти додаткових зусиль, а текст зміг би виявити свої можливості.
Завдання за змістом тексту наповнюються життям, стають засобом самовираження, розвитку учня, у тому числі і морального, тільки тоді, коли учень думає сам, виражає власну позицію – творить. Дуже важливо не подавати готові істини, а спонукати мислити, самостійно розв’язувати проблеми.
Форми і методи особистісно орієнтованого навчання сприяють побудові навчального процесу на основі суб’єкт-суб’єктних відносин.

Прийом «Співзвучність позицій» (які слова автора співзвучні з вашими думками?)

Прийом «Якби я був автором…» (як би завершив фінал твору?)

«Станьте творцем афоризмів» (закінчіть речення: «Щаслива людина…», «Найголовніше в житті…»)

Написання творів-перевтілень («Я дерево, я сніг, я вітер, я сонце…»).

«Продовжіть думку»:
«Читаючи (слухаючи) твір, я…:
- бачу: річку, небо, поле, ліс, дощ;
- чую: грім, шум, спів, шелест, музику;
- відчуваю: ритм, страх, радість, тишу».

Прийом «Щоденник подвійних нотаток»:

Фраза з тексту
Мої міркування
1.
1.
2.
2.
3.
3.
У першу колонку записуються фрази (3-5), що найбільше вразили в прочитанному тексті; у другу – міркування учня щодо записаної цитати.

«Пофантазуймо».
Ви – письменник. У якому жанрі ви хотіли б писати? Чи пробували ви писати художні твори? Розкажіть про них.

Прийом «Відгадай літературного героя» (за одягом, портретом, вчинками тощо).

Прийом перевтілення у персонажа.
Ви – Наташа Ростова. Сьогодні – ваш перший бал. Скільки вам років? Який зараз рік надворі? З ким ви приїхали? Опишіть свій стан.
Ви – Андрій Болконський. Ви впізнали у пораненому, який плаче, свого ворога. Хто він? Що з ним? Опишіть свій стан там, у лазареті.
Ви – Наполеон. Скоро почнеться Бородинська битва. Що вам подарували? Опишіть свої дії та стан.

Прийом «Живі речі».
«Діти сприймають навколишній світ як різнокольорову чарівну казку, в якій все живе – речі, дерева, будівлі. І, звісно ж, все в ній розмовляє, думає, плаче, сміється. Тому діти легко оживлюють предмет або перевтілюються в нього, говорять від його імені.
Звірі, речі заговорили від першої особи. Ось заголовки кількох тем, для розкриття яких необхідно «оживити» предмет або перевтілитися в нього: «Думки шкільного щоденника», «Монолог чайника», «Монолог дзеркала», «Сни підручника», «Раздумья травы, выросшей над телами убитых врагов» та ін.
Немає сумніву, такі роботи дають потужний поштовх розвитку дитячого уявлення, фантазії, сприяють самовираженню юної особистості». 

Написання творів різних жанрів за змістом вивченого твору:
-         твір-роздум («Що є справжня дружба?» за повістю М. Твена «Пригоди Тома Сойєра»);
-         твір-доказ («Я з Вами не згоден, панове символісти...»);
-         твір-діалог (внутрішній спір) Онєгіна і Ленського; Пілата та Ієшуа Га-Ноцрі;
-         твір-мініатюра («Читаючи вірші Ш. Бодлера...»);
-         твір-есе («З ім’ям Олександра Блока»; «Борг служіння Вітчизні»);
-         проблемний нарис («Чи легко бути молодим?»; «Не сотвори собі кумира»);
-         написання різдвяних казок, власних оповідань, листів улюбленим героям.

Запитання проблемного характеру активізують мислення старшокласників, створюють інтелектуальну атмосферу, дух співтворчості.

Метод проектів спрямований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують упродовж певного часу.

Дослідницький метод – домінантний у роботі зі старшокласниками, бо вони вже здобули базові знання, уміють аналізувати художній твір, мають навички роботи з текстами різних стилів. «Іноді доцільно недостатньо висвітлити творчість письменника в літературно-критичних дослідженнях, чим  викликати в учнів бажання якомога повніше пізнати особистість і творчість талановитого митця» [5].

Активізувати творчу думку допомагають творчі завдання, які виробляють уміння мислити нестандартно:
- опишіть одного героя твору очима іншого;
- опишіть одну і ту саму подію з погляду різних героїв твору;
- напишіть сторінку щоденника героя з роздумами про…;
- опишіть зовнішність героя з певною метою – викликати жаль, співчуття, зневагу, повагу, захоплення.

Завдання асоціативного характеру:
• спробуйте тільки за допомогою іменників передати думки і почуття, висловлені М. Басьо;
• напишіть твір-мініатюру за картиною природи, зображеною Сергієм Єсеніним;
• підберіть ілюстрації до віршів Ф.І. Тютчева за вашими асоціаціями;
• намалюйте палітру фарб характеру героя повісті О. Вайльда «Портрет Доріана Грея»;
• намалюйте настрій і асоціації, викликані прочитанням оповідань О. Генрі;
• підберіть музичні фрагменти, які, на вашу думку, передають характер Маленького принца.
Подібні завдання сприяють розвитку творчих здібностей, можливостей учнів, так як вони не тільки ґрунтуються на матеріалі конкретних спостережень учнів над текстом творів, але і будять фантазію, активізують мислення.

Однією із продуктивних форм навчальної діяльності є робота в групах. Групи можуть утворюватися різними способами, а саме:
- четверо учнів за сусідніми партами;
- учні одного ряду;
- за алфавітом (зростом, кольором волосся, очей, статтю та ін.);
- за вибором самих учнів;
- по черзі окремими учнями, які будуть експертами оголошених для розгляду питань;
- учнями, яких керівниками груп визначив учитель (потім  група може визначити іншого лідера);
- за переліком проблем (учень обирає не групу, а проблему, над якою він хотів би працювати).

Рефлексію на особистісно орієнтованому уроці можна проводити у формі анкети:
1)     Чого я навчився на уроці?
2)     Що було найцікавішим і чому?
3)     Які я виконував завдання і якими способами?
4)     Які труднощі зустрічалися і як я їх подолав. Чи подолав?
5)     Чи змінився мій настрій під час уроку?
6)     Побажання (собі, учителю).
Використання особистісно орієнтованих методів і прийомів навчання заохочує учнів до активного пізнання, що допомагає осмисленому і більш глибокому засвоєнню матеріалу.

Перевірити відповідність уроку вимогам особистісно орієнтованого навчання можна за допомогою відповідей на такі, орієнтовно, запитання:
Чи були забезпечені мотиваційна готовність і позитивна настроєність на уроці?
Які педагогічні прийоми для цього застосовувалися?
Як учитель актуалізував суб’єктний досвід учнів?
Наскільки вдало і конкретно були сформульовані цілі уроку?
Чи обговорювалися вони з учнями?
Чи мали учні можливість внести свої зміни і доповнення до пропонованого переліку цілей?
Чи стали визначені цілі особистісно значущими для школярів?
Наскільки толерантним був учитель у стосунках з учнями?
Яка форма спілкування переважала на уроці: монолог, діалог, полілог?
Які форми роботи здебільшого застосовувалися на уроці: фронтальна, індивідуальна, парна, групова, кооперативна?
Наскільки урізноманітнювалися види завдань (репродуктивного, частково-пошукового, дослідницького, творчого характеру)?
Як учитель стимулював школярів до самостійного вибору завдань і форм виконання їх?
Чи відзначив вчитель найбільш особистісно значущі способи навчальної діяльності учнів?
Наскільки враховувалися індивідуальні пізнавальні можливості, темп і стиль навчальної діяльності учнів?
Чи подавалася допомога учням, які не встигали за темпом роботи класу?
Як створювалася ситуація успіху на уроці?
Чи аналізувалися домашні завдання?
Який був рівень диференціації домашніх завдань, можливість вибору їх?
Чи аналізували учні власну діяльність?
Які форми для цього застосовувалися: самоконтроль, самоаналіз, взаємооцінка, колективна оцінка чи якісь інші?
Чи оцінювався процес виконання завдання?
Чи відзначав і оцінював учитель оригінальність суджень, правильність і раціональність шляхів розвязання проблеми учнями?
Як словесник проводив підсумки уроку – разом з учнями, сам (про що дізналися? що сподобалося? що – ні? що хотілося б повторити на наступному уроці?)?
Чи набували учні навичок цілевизначення, планування, рефлексії, оцінювання?
Такими є основні ознаки особистісно орієнтованого уроку, за А.М. Фасолею. 

Комментариев нет: