28.1.15

Нові тенденції вивчення біографії письменника




Кабінет світової літератури у кожного вчителя має своє оригінальне «обличчя», однак і схожі всі кабінети світової літератури тими ж самими обличчями: конкретно – портретами письменників. У кого в предметній класній кімнаті відсутній «іконостас» над дошкою або на стінах? Щодня школа створює культи, систему поклоніння великим іменам: Гомер, Шекспір, Гете, Достоєвський, Хемінгуей – суб’єкти нашого шанування, взірці моралі, приклади переможної долі, надзвичайного таланту. Та для середнього учня зазвичай всі ці особистості на портретах – «глянцеві», несправжні, сірі, однакові.

То, може, не варто починати вивчення художнього твору з розповіді про життя людини, яка її створила? Може, біографія вручається учню «у навантаження» за традицією? Через скорочення годин в цілому на вивчення літератури найчастіше уроки про життєвий і творчий шлях того чи іншого автора замінюються мінімальною інформацією (дати і події), або учням пропонується самостійно засвоїти тему за підручником. Неможливо не помітити, що виховний потенціал при розкритті життя письменника реалізується в сучасній школі недостатньо.
Однак у кожного вчителя-словесника є улюблені життєписи, про які він з захопленням розповідає на уроках, розкриваючи долю живих людей, з плоті і крові, які мріяли, страждали, боролися, були непомічені сучасниками, часом впадали у відчай, і все ж – творили, кохали, вірили, змінювали світ.
То хто ж вони, письменники? Супутники? Кумири? Друзі? Наставники? Яка роль вивчення біографії письменника в школі?
Сучасне викладання літератури – це насамперед людинознавство. Особистість може виховати тільки Особистість. Саме біографія письменника допомагає подолати кордон між літературою і життям юних читачів. І тому ми знайомимося з життям художників слова. Жодна монографічна тема шкільного курсу світової літератури не обходиться без «біографічної передмови», яка в середніх класах займає частину уроку (5-15 хвилин), а в старших носить самостійний та завершений характер і може займати цілий урок.
Нам би не хотілося в пропонованій статті давати вчителю конкретні рекомендації з вивчення біографії письменника: ось це правильно, а ось це ні. Проникнення в таємницю особистості – інтимний процес. Кожен може вибрати «свого» О. Бальзака, В. Вітмена, М. Булгакова, і наші педагоги достатньо підготовлені для цього. Але хотілося б, щоб цей вибір «свого» носив усвідомлений характер, щоб учитель розумів, як через відбір та інтерпретацію фактів відбувається вибудовування тієї чи іншої версії життя письменника. А це дуже відповідально, адже кожне таке слово формує уявлення учнів про особу конкретного письменника і може стати для них єдиною версією біографії автора на все подальше життя.
Біографічний метод в літературознавстві – це спосіб сприйняття, аналізу та оцінки художньої літератури, при якому біографія та особистість письменника стає визначальним моментом творчості. Філософську основу біографічного методу оформив німецький філософ ХІХ ст. Ф. Шлеєрмахер, який, розкриваючи естетику романтизму, стверджував, що особистість художника визначає творчі процеси.
Біографія творчої особистості – самостійна наукова проблема літературознавства та естетики, що отримала глибоке висвітлення в роботах Г.О. Винокура, Л.Я. Гінзбург, В.М. Жирмунського, Ю.М. Лотмана, Б.В. Томашевського, Ю.М. Тинянова та ін. Ці та інші дослідники намагаються поєднати факти особистого життя і факти творчості; простір біографічний і творчий.
На сьогодні накопичено багатий практичний досвід вивчення творчої індивідуальності письменників. Принцип виховного навчання на прикладах біографій розробляється і втілюється в життя вченими-методистами В.Н. Дроботом, Л.А. Шейманом, Н.В. Тімерманісом, В.Г. Маранцманом, Т.В. Чирковською та ін.
Біографія служить своєрідним ключем до творчості письменника, з її допомогою можна провести більш повний аналіз досліджуваного твору – і це питання розробляється в працях Г.І. Бєлєнького, Г.К. Бочарова, В.В. Голубкова, І.Є. Каштана, Т.Ф. Курдюмової, С.А. Леонова, Н.Д. Молдавської, В.А. Нікольського, З.Я. Рез та ін.
Зарубіжні дослідники Р. Уеллек і О. Уоррен пишуть про те, що «біографія – матеріал для психології художньої творчості (психології творця і самого творчого процесу)» [1].
Опора на досягнення літературознавців у даному питанні забезпечує науковість викладання світової літератури, дозволяє удосконалювати методику вивчення біографії і творчості письменника в школі.
Які мета і завдання шкільного вивчення біографії письменника? Методичний аспект розгляду біографічного матеріалу – психологічна й естетична підготовка до аналізу досліджуваного художнього тексту, адже у кожному літературному творі відбивається особистість його творця, виражається авторська позиція. Звернення до біографічного матеріалу дозволяє також реалізувати не менш важливі освітньо-виховні завдання:
- пробудження інтересу до творчості та особистості письменника;
- захоплення сильними рисами його характеру;
- уявлення його стосунків з різними людьми й із суспільством у цілому;
- ознайомлення через життя художника слова з епохою, її культурним та мистецьким життям;
- розуміння особливостей його творчого доробку жанрових, тематичних, ідейних;
- створення цілісного уявлення про автора.
Серед основних принципів вивчення життєпису письменника виділимо:
- чітку концепцію особистості та її творчості;
- белетризований характер викладеного матеріалу.
- сучасність акцентів;
- правдивість і об’єктивність у зображенні життя письменника, що має на увазі знайомство дітей з різними точками зору на факти біографії;
- історизм (вивчення біографії в нерозривному зв’язку з епохою);
- вивчення біографії в нерозривному зв’язку з творчістю;
- акцентування уваги на неповторності кожного життєвого шляху;
- виховання учня через біографічний матеріал;
- поєднання традиційних, інноваційних форм подачі матеріалу та самостійної роботи учнів.
Н.С. Пермінова говорить про вікові особливості учнів при сприйнятті біографічного матеріалу [20].
Так, 5-6 клас – це період «наївного реалізму». Учнів цікавлять найчастіше окремі яскраві епізоди біографії письменника. Їх судження про події життя, риси характеру бувають категоричними, іноді односторонніми, але, як правило, емоційно забарвленими. Бажаний строгий відбір учителем біографічного матеріалу, повязаного з виховною функцією епізодів з життя письменника.
7-8 класи – період «морального самозаглиблення». Підлітків цікавить людина як носій певних властивостей особистості. Відбувається поступовий перехід від суб’єктивного до об’єктивного її сприйняття; розширення кола усвідомлюваних моральних властивостей особистості людини; поява інтересу до формування характеру, мотивів поведінки. На цьому етапі бажано відбирати біографічний матеріал, що відображає особистісні якості письменника, їх еволюцію.
8-9 клас – формування здатності критично оцінювати себе і оточуючих. Включення учнів до більш складної системи відносин зі світом, формування ціннісних орієнтацій і переконань. Біографічний матеріал доповнюється і розширюється за рахунок мемуарної літератури, спогадів сучасників, есе, літературних портретів та под.
9-11 класи – «епоха» зв’язків, усвідомлення причин і наслідків. Проявляється цікавість до складного внутрішнього світу людини, прагнення пізнати творче світосприйняття автора, сутність моральних якостей його особистості; розвивається здатність оцінити соціальні, моральні й естетичні сторони еволюції особистості автора, її обумовленість різноманіттям факторів. Важливе цілісне представлення біографічного матеріалу, що розкриває особистісну і творчу сутність письменника.

Неповторна особистість неповторна розповідь про неї.
Неминущий інтерес людства до особистості людини. Ю.М. Лотман у статті з символічною назвою «Біографія – живе обличчя» писав, що «за читацьким інтересом до біографії завжди стоїть потреба побачити красиву і багату людську особистість» [13, с. 230].
Людина невичерпна, тим більш творча. Кожен прозаїк, поет, драматург  – унікальне самоцінне явище; має специфічні особисті властивості, неповторну індивідуальність. Митець має постати перед учнями як конкретна доля, як жива людина, яка мислить та емоційно реагує на світ.
Під особистістю письменника розуміють єдність характеру, естетичних смаків, ідеалів, життєвого досвіду, світогляду, природного таланту, ідейно- естетичної спрямованості.
Як з різноманітності фактів вибрати ті, які допоможуть побачити унікальність світовідчуття і «випромінювання» даної конкретної особистості? Адже неможливо розповісти про «все». Необхідно продумати концепцію, яка постане в основі викладу біографії художника слова на уроці.  У житті кожного славетного письменника є свій нерв, своя драма. Краще показати кілька яскравих моментів, так звану «візитну картку» митця, щоб учні виразно уявили індивідуальність. Особливе запам’ятається назавжди. Це особливе міститься насамперед у душі людини, в її внутрішньому світі. Співчутливо змалювати внутрішній світ письменника значить осягти долю, яка йому випала. Цікаво поставити учням питання, які вони задають і самі собі: чи зазнав митець особистого щастя? Чи почувався він самотнім у сучасному світі? У чому бачив сенс свого життя? Чи виявив своє неповторне «Я» серед людей? Чи знайшла його слава за життя? Як вибудовував відносини із самим собою, рідними, друзями, суспільством, владою, своїм талантом?..
Серйозний недолік – спрощений підхід до складної особистості, наведення «хрестоматійного глянцю» на письменника. Навряд чи в учнів виникне зацікавлене ставлення до творів «канонічного», «дистильованого» автора. Сміливіше провести бесіду, в якій будуть розмежовані якісь негативи, притаманні письменнику, як і будь-якій живій людині, і його паріння над світом як творця. Малюючи приватне життя, інтимні сторони митця, важливо не втратити делікатності й почуття міри.
Біографія – завжди версія. Важливим є погляд на письменника з різних боків, очима різних людей. Великою популярністю користуються художні біографії, написані С. Цвейгом, А. Моруа, Р. Ролланом, – живі дослідження доль письменників, розфарбовані авторським світосприйняттям. Значним явищем у цьому ряду стала заснована М. Горьким в 1933 р. серія «ЖЗЛ» («Жизнь замечательных людей»), що включає біографічні твори про людей науки, мистецтва різних епох.
Справжній поет чи прозаїк – творець життя. Особливо це стосується поетів, які свідомо створюють міф про себе. Б.В. Томашевський вважав, що є «поети з біографією і без неї – такі, у яких ми не знайдемо жодного поетичного образу автора». Вчений запропонував таку класифікацію типів «письменників з біографією»: «діяч-автор»; «поет-романтик»; «поет з ліричною біографією»; «особливий тип письменників з біографією – що демонстративно викрикували: дивіться, який я нехороший і безсоромний» [1].
Багато письменників самі розповідають про себе: у мемуарах, щоденниках, листах, записниках, нотатках, автобіографічних есе тощо. Відомі щоденники В. Скотта, Стендаля, «Сповідь» Л.М. Толстого, «Щоденник письменника» Ф.М. Достоєвського, автобіографія В. Маяковського «Я сам». У щоденнику письменника обовязково присутнє оцінне начало; час у ньому представляє собою більшою мірою умовну категорію.
Письменники – істоти містичні. Слова, якими вони себе оточують, імена, які собі обирають, речі, з якими не розлучаються протягом життя – набувають у долі художників слова смислотворчого характеру. Король Сонце, Звіздар такі імена, наприклад, супроводжували французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. «Король Сонце» – називали його в сім’ї через біляве волосся навколо голови. «Звіздар» – називали його товариші, тому що ніс у нього був піднятий до неба. Символи, що супроводжували Сент-Екзюпері у житті та творчості – це будинок, гральні карти, філіжанка кави, троянда, посмішка… Такий нестандартний підхід до вивчення життєпису автора «Маленького принца» пропонує вчитель О.І. Тицька [див.: 29].
Ю.М. Лотман у книзі «Олександр Сергійович Пушкін. Біографія письменника» запропонував оригінальну концепцію свідомого розрахунку в життєвій поведінці й творчості. Вчений висловлює думку про те, що О.С. Пушкін створив «не тільки неповторне мистецтво слова, а й зовсім неповторне мистецтво життя», побудувавши власне життя як оригінальний і закінчений твір [1].
Сучасні методисти наголошують на екзистенційності вивчення біографії письменника, тобто на осмисленні учнями життєвого досвіду митця як неповторної особистості, порівняння його з власним. Б. Степанишин так пояснює принцип екзистенційності: «Поменше дат, назв, другорядної інформації, а побільше цікавих епізодів з життя письменника, до того ж епізодів з підтекстним зверненням до почуттів учнів. Учні часто запитують, яким письменник був у повсякденному житті як син, чоловік, батько; з ким дружив, як проводив дозвілля, чим захоплювався – аж до того, який одяг полюбляв. …Для їх виховання дуже важливо знати: щедрим душею чи черствим, чуйним чи егоїстичним був даний митець?» [25, с. 182].
Біографія – це не стільки хронологія життя і творчості, а насамперед духовна еволюція особистості. Що ми включаємо в поняття «духовна еволюція»? Це набирання сил майбутнього письменника, формування світогляду, визрівання майстерності; ціла система вражень, ситуацій, людей, книг, які залишили помітні сліди в біографії даної особистості: дитинство, сім’я, навчання, болісні пошуки істини, дружба і кохання, самовиховання і самовдосконалення; помилки, «злети» і «падіння» душі; мрії і прагнення; особливості характеру та їх прояв в різних життєвих ситуаціях; особисті контакти з побратимами по перу та діячами мистецтва, культури, науки; подорожі, побачені місця; ставлення до природи, суспільства, людини; відносини зі своїм даром, долею… Еволюція поглядів, настроїв письменника, соціально-моральні, естетичні сторони цієї еволюції і мають бути представлені на уроках вивчення біографії письменника. Все – і величне, і буденне – міститься в одній душі. Слід прагнути зберегти золоту середину, відкриваючи митця як громадянина та митця, і як людину з живою душею.
Метою уроку вивчення біографії може бути відкриття учнями таємничості людської долі і людської особистості, розуміння того, що кожна людина – це «таємниця, загадка, яку неможливо розгадати без праці душі, без серйозних зусиль» [24].
Письменник виступає виразником духу часу, своєї епохи, однак, вивчаючи творчу особистість, необхідно висвітлювати не епоху як таку, а індивідуальну особливість відображення певного історичного періоду в світогляді даного письменника, своєрідність його відгуків на процеси і явища свого часу. Так учні підводяться до думки, що особистість письменника, його творчість і епоха зав’язуються в один вузол. 
Емоційному впливу біографії майстра слова, безсумнівно, сприяє застосування на уроках музики, живопису, кіно. Живі голоси поетів, музичний супровід розповіді вчителя, короткі музичні вступи до розповіді про різні періоди життя письменника, слухання улюблених письменником музичних творів – все це допомагає зробити урок виразним і емоційно дієвим.
Робота з портретом письменника на кожному уроці дається в новому методичному вирішенні. Це може бути зіставлення портретів різних художників, різних періодів, автопортретів; активна демонстрація сімейних фото письменника; зіставлення портрета і голосу автора. Щоб учні змогли побачити за зовнішністю письменника його внутрішній зміст, необхідно організувати цілеспрямоване розглядання портрета письменника; учням пропонується самостійно осмислити художнє полотно, підбрати вірші до портрета. Поряд з портретом письменника можна показати зображення його видатних друзів.
Нестандартно біографію Оскара Вайльда можна побудувати на розгляді та коментарях до карикатур на письменника, намальованих його сучасниками. Пропонуємо матеріал до такого уроку.
«Естет Оскар Вайльд у карикатурах».
Особа Оскара Вайльда – цього відомого ірландського письменника, законодавця мод, «короля Життя», «апостола гедонії і фантазії», «професора естетики», «принца Парадокса» – протягом усього життя привертала увагу з боку англійського вікторіанського суспільства, журналістів, літературних критиків, юристів. Та найбільш непримиренно, уїдливо, з презирством до нього ставилися карикатуристи, яких дратувало у Вайльді все: одяг, квітка у петельці, самозакоханість, стиль спілкування, відношення до власної творчості. Спробуємо подивитися на «професора естетики» з трохи незвичного кута зору – очами карикатуристів його часу.
Оскара Вайльда почали помічати вже в Оксфорді, де він отримував ступінь бакалавра мистецтв. Не маючи багато грошей, він, все ж таки, намагався одягатися вишукано, за останньою модою, волосся зачісував назад – і мав вигляд справжнього англійського джентльмена. Уже тоді Вайльд захопився античністю, почав цінувати старовинні речі, коштовне каміння, відвідав Грецію, повірив у власну обраність.
Та ось Вайльд – вільна людина. Він приїжджає до Лондона і наймає найдорожчі, найпомітніші тильбюрі, щоб його усі бачили. Вайльд потребує на визнання, і будь-що намагається пробитися у вищий світ, де б змогли оцінити його розуміння мистецтва, вміння одягатися, красномовство. Багато часу молодий бакалавр проводить перед дзеркалом: тренує посмішку, погляди, рухи. Англійське суспільство починає його помічати, і одразу ж з’являються карикатури на Вайльда. З перших же спроб карикатуристи вловили основне, що буде перетікати з одного шаржу в інший, – це млосний погляд, велика голова, пухкі губи, кучеряве волосся, тонкі ніжки і незмінна велика квітка. Справа в тому, що Вайльд зробив мало не реформу в чоловічій моді другої половини ХІХ століття, яку він вважав за другу після Лютера велику реформу: короткий оксамитовий спенсер, сорочка з м’якої тканини з відлогим коміром, чудернацька краватка, атласні штанці по коліна, шовкові панчохи, неглибокі туфлі зі срібними пряжками, на голові – берет, у руці – соняшник (або інша квітка: лілея чи маргаритка). Вайльдівська квітка стала улюбленим сюжетом багатьох карикатуристів. Малювали навіть обличчя самого Вайльда на соняшникові.
Він проповідував красу і мистецтво, прикрашав свою квартиру коштовними ковдрами, картинами, портретами відомих актрис. Потворні обличчя справляли на нього неприємне враження, і де б він не з’являвся, його оточували найвродливіші юнаки та молоді жінки.
У 1881 році виходить у світ поетична збірка Вайльда «Поезії», де у віршованій формі відобразилися всі його захоплення останніх літ: подорожі до Греції, музеї, книги, люди, кохання, церкви, дзвони, античні боги. Вайльд потурбувався про красиві шрифт, папір та палітурку видання. Успіх збірки був незнаний для Англії. Численні карикатури зображали Вайльда з книжкою «Поезій» у руці, самозакоханого, з прикритими від задоволення очима.
Письменника почали впізнавати на вулиці. За його спиною шепотіли, вказували на нього пальцями. Це тішило його самолюбство, надавало впевненості і життєрадісного блиску очам.
Найбільш яскравою була графічна школа, що склалася навколо сатиричного журналу «Панч». Її представники блискуче володіли технікою чорно-білого малюнку. Саме такою графікою і зображувався Вайльд. Жодну з цих карикатур не можна назвати дружнім шаржем. До того ж карикатури були не тільки на «чарівного Оскара», але й на цілий естетський напрям: на одяг і зачіски естетів, японський смак у внутрішньому убранстві кімнат.
У 1887-1895 рр. спостерігається творчий розквіт Вайльда. Він пише казки, літературно-критичні статті, п’єси. Майже кожне оповідання і кожна прем’єра п’єси широко обговорюються у пресі та в салонах. Вайльд щасливий. Нарешті він знайшов себе, свою місію. На прем’єрі комедії «Віяло леди Уїндермір» (лютий 1892 р.) глядачі не могли відірватися від естетських модних декорацій: коштовна ковдра через усю сцену, меблі, троянди у яскравих вазах. У залі повіяло запахом світського життя. Після прем’єри читачі газет побачили карикатуру: «король Життя» тримає у руці віяло, палить, випускає велику спіраль диму і зіштовхує з постаменту бюст Шекспіра.
Одним з найбільш уїдливих карикатуристів Вайльда був Макс Бірбом, на малюнках якого «професор естетики» зазвичай зображувався пихатим товстуном з пухкими губами.
Як бачимо, карикатурна «іконографія» Оскара Вайльда – плідний матеріал для дослідження сприйняття сучасниками складної, багатомірної особи «короля Життя».

Одне з провідних завдань сучасної школи – донести до учнів, що тільки здоровий спосіб життя робить існування людини повноцінним. Доводити це твердження найкраще при вивченні біографій письменників і поетів. Фізична культура, спорт в житті письменників і поетів – досить цікава тема, на думку вчителя Є.А. Тишкіної [30].
Так, на уроках літератури з вивчення біографії М.Ю. Лермонтова повідомляємо, що Михайло ріс слабким, хворобливим хлопчиком. Щоб поправити здоров’я онука, бабуся часто возила його на Кавказ до мінеральних вод. Але не тільки цілюще повітря Кавказу та лікувальні води допомогли хлопчикові перетворитися на міцного юнака, сильного душею і тілом. Цьому сприяло і яскраве життя в Тарханах, де однолітки майбутнього поета грали у рухливі народні ігри, піжмурки, хованки, бігали наввипередки, демонстрували свою спритність і витривалість. Те, як проводили дозвілля в Тарханах, М.Ю. Лермонтов відобразив у своєму романі «Вадим». Зі спогадів сучасників поета дізнаємось, що серед улюблених вправ Лермонтова-юнака були полювання з рушницею, верхова їзда на маленькій конячці з черкеським сідлом, зробленим подібним до крісла, гімнастика, мистецтво фехтування, кулачні бої (які послужили темою для «Пісні про купця Калашникова...»). Також поет був відомий своєю чудовою силою – у юнкерській школі, наприклад, він забавлявся тим, що гнув шомпол і робив з нього вузли.  Не дивно, що і апетит у нього був здоровий. Сучасник поета М.Є. Мєліков пригадував: «Памятаю одну характерну рису Лермонтова: він був жахливо ненажерливий і їв усе, що потрапляло. Це викликало насмішки і жарти оточуючих, особливо панянок, до яких Лермонтов взагалі був небайдужий. Одного разу навмисне спекли йому пиріг з тирсою; він, не розбираючи, почав його їсти, а потім страшно розсердився на цей злий жарт» (Цит. за: Лермонтов М.Ю. В воспоминаниях современников. – М.: Худ. лит., 1989. – С. 74).
Цікаво зупинитися на ролі здорового образу життя у долі англійського поета Джорджа Байрона. Відомо, що в хвилину народження нога його була пошкоджена, і Байрон залишився кульгавим на все життя. Цей недолік, однак, посилював в ньому бажання відзначитися у всіх вправах, що вимагають фізичної сили та моторності. Джордж любив плавати і пірнати, і досяг у цьому неймовірних успіхів. Навчаючись у кембріджському Трініті-коледжі, пірнав на глибину п’ять метрів і діставав з дна крихітні монети. Під наглядом Джона Джексона, чемпіона Великобританії з боксу, неповнолітній лорд Байрон переплив Темзу. У 1810 році під час подорожі по Середземному морю він переплив протоку, що розділяє Азію і Європу, – знамениті Дарданелли. Відстань, переборена Байроном у холодній воді, дорівнювала приблизно 7,5 км. Окрім плавання, поет їздив верхи, непогано фехтував, вдало боксував. Байрон ретельно стежив за своєю вагою, мало їв, ніколи не пив пива.
Щоденники і спогади про Л.М. Толстого дають багатющий матеріал для роздумів про значення укріплення здоровя в житті письменника. Біг, плавання, ковзани, гімнастика на турніку і верхова їзда – ось невеликий список його забав. Уже сімдесятирічний письменник щодня робив гімнастику з гирями, а ще багато ходив – по дві та більше години на добу. І персонажі його творів приділяють увагу власному загартуванню. Пригадаймо хоча б Льовіна, героя роману «Анна Кареніна», який блискуче катається на ковзанах, займається на гімнастичних снарядах.
Письменник стає справжнім прикладом для учнів – прикладом сильної особистості, боротьби, перемоги, самовдосконалення. 

Інноваційні технології і життєпис письменника.
Практика школи свідчить про одноманітність методики проведення уроків вивчення біографії письменника. У більшості випадків переважає описовий спосіб викладу біографічного матеріалу, при якому вчитель лише перераховує дати, факти, події, назви його творів, імена друзів і сучасників, не розкриваючи їх ролі і значення у формуванні світогляду і художнього світу письменника. У результаті учні мають поверхневе уявлення про життя і творчість письменника.
Розробка нових підходів до викладання біографій художників слова може сприяти поверненню втраченого інтересу до особистості письменника у зв’язку з його творчістю, адже нові освітні технології пропонують моделі побудови такого навчального процесу, де на перший план висувається взаємопов’язана діяльність вчителя і учня, націлена на вирішення як навчального, так і практично значущого завдання.
Модульна технологія навчання. У якості основи виділяється навчальний модуль, який включає в себе блок інформації, цільову програму дій (етапи) і поради вчителя щодо успішної її реалізації: діагностика, мотивація учнів, самостійна робота, робота в малій групі (4-6 чоловік), робота в цілому класі, рефлексія. Кожен етап починається з цільової установки і вказівки системи дій; закінчується кожен етап уроку контролем, що дозволяє встановити успішність навчання. Модульна технологія дає можливість учням самим наблизитися до письменника, говорити і сперечатися з ним. Старшокласники самостійно підготують доповіді та повідомлення («Друзі Дж. Байрона», «В. Гюго на засланні», «Професії Джека Лондона»).
Ігрові технології. Гра поряд із працею й навчанням – один з основних видів діяльності людини. Гра – це вільний впорядкований простір, вона не виснажує людину, а розвиває її, робить сильнішою й досконалішою. Урок-гра стимулює інтерес учнів до певної теми і активізує їхню навчальну діяльність через прагнення позмагатися, перевірити власні сили. Серйозно і відповідально учні ставляться до таких ігор, як інтелектуальні – наприклад, вікторини, «Розумники і розумниці», «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринги», які проводилися на матеріалах біографій відомих письменників/поетів. У старшому віці для розвитку творчих здібностей частіше використовуються ділові ігри, їх різні модифікації: імітаційні, операційні, рольові, діловий театр, психо-і соціодрама. «Реалізація ігрових прийомів і ситуацій допомагають не тільки уявити письменника, а як би на власні очі зустрітися з ним. Імітаційні ігри проводяться на заняттях, коли імітуються конкретна діяльність людей, обстановка, умови. Гра може супроводжуватися малюнками, моделями, деталями одягу досліджуваної епохи» [15].
Технологія проектного навчання. В основі цієї технології лежать ідеї Д. Дьюї, Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна. Саме життя стає джерелом знань, і такий спосіб навчання готує до життя. Види проектів різноманітні:
- інформаційний і дослідницький проект («Шекспірівське питання», «Царскосільський період О. Пушкіна»);
- оглядовий проект («Літературна карта Франції»);
- прикладний (практико-орієнтований) проект класти рукописну збірку висловів про письменника «Наш Гоголь»);
- проект – інсценування (організаційний проект) (рольова гра «Зустріч з О. Вайльдом», «Бал-маскарад письменників світової літератури»).
Технологія урока-майстерні. Як перетворити виклад біографії в урок-роздум? Як змусити школярів вирішувати ті завдання, які ставила перед письменником життя? Очевидно, окрім питань, які вчитель звертає до класу, необхідно дати можливість учням самим говорити і сперечатися з ним. Сьогодні дуже популярні уроки-майстерні, присвячені самостійному відкриттю учнями внутрішнього світу, світогляду, «людяності», близкості до нас, сьогоднішніх, особистості письменника. І такі уроки дуже цінуються учнями за правду життя, здобуту ними самими. Адже важливо не просто відкрити для себе автора, а – зустрітися з ним. В основі майстерні лежить проблемна ситуація, створювана вчителем, що стимулює учнів до постановки якомога більшої кількості питань, а потім здійснюється індивідуально-колективний пошук оптимальної кількості варіантів рішень. Велике місце займають практичні дії учнів. Робота в майстерні здійснюється за спеціальним алгоритмом:
1. Мотивуючий початок – індуктор. Проблемна ситуація;  хвилююче, несподіване, загадкове, обов’язково особистісне завдання.
2. Індивідуальна робота над завданням: текстом, мемуарами, портретом письменника, своє бачення проблеми – самоконструкція. Свобода у виборі шляху пошуку рішення. Дано право на помилку. Учитель нарівні з дітьми вирішує завдання.
3. Робота в малих групах – соціоконструкція. Діти обмінюються враженнями, особистісним сприйняттям письменника, зіставляють, звіряють, оцінюють і коригують.
4. У процесі самонавчання у взаємодії відбувається соціалізація учнів. Група є сприятливим середовищем для активного та спільного пошуку.
5. Афішування робіт, спільна робота класу, «презентація» різних точок зору на письменника у формі текстів, схем, таблиць, інсценування; обмін ідеями та рішеннями, що призводить до «осяяння» – усвідомлення неповноти попередніх знань, нове бачення теми.
6. Рефлексія як самоаналіз руху власної думки, почуття, знання.
Є.Н. Тимофєєва зазначає, що «необхідність і можливість використання майстерень з біографії письменників визначається наступними факторами: 1) інтересом і бажанням учнів дізнатися більше про певну особу; 2) цілями і завданнями, поставленими вчителем перед вивченням життя і творчості письменника; 3) наявністю часу для проведення майстерні» [28, с. 232].
Можлива тематика майстерень: «Я відкриваю …» «Невідомий …», «Зустріч з …» Нехай учні порівняють образ письменника у спогадах різних мемуаристів і спробують зрозуміти, хто з них правий, де письменник, що вивчається, – справжній. Коли учень читає, порівнює, вибирає, у нього складається своя думка.
На майстерні частіше, ніж на традиційному уроці, кожен, крім загального знання, отримує духовний досвід особистого і спільного проживання, що спонукає до подальшої творчості та дослідження.
Комп’ютерні (інформаційні) технології навчання. Мета застосування ІКТ: підготовка особистості «інформаційного суспільства»; формування умінь працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей; видача учню так багато навчального матеріалу, як тільки він може засвоїти; формування дослідницьких навичок, умінь приймати оптимальні рішення.
Використовуючи комп’ютер, учень одержує більшу самостійність у прийнятті рішень, оцінках, творчому підході. Так, користування ресурсами Інтернету (біографія, фотоальбоми, спогади) допомагає для створення презентації, організації заочної літературно-краєзнавчої екскурсії, створення віртуального музею письменника; слугує завданню знаходити потрібну інформацію в тексті, порівнювати різні точки зору на цю інформацію тощо. Учні на уроках з використанням ІКТ – це не звичайні п’ятикласники, старшокласники, а веб-дизайнери, автори ідеї сайту, аніматори, дослідники інших світів – тобто творчі люди, які вміють творити у співпраці, у команді.
Гіпертекстова технологія. Термін «гіпертекст» в 1965 р. придумав Теодор Нельсон. Буквально  hypertext означає «нелінійний лист», «більше, ніж текст». Сучасне визначення терміну наступне: гіпертекст – це подання текстової інформації як мережі, в якій читачі отримують свободу переміщатися нелінійним чином. Гіпертекстова технологія, таким чином, – технологія перетворення тексту та подання його у вигляді ієрархії фрагментів, перехід за якими здійснюється за допомогою гіперпосилань.
У сучасному світі вчитель виступає провідником у світ знання, а не єдиним його джерелом; він вчить дітей працювати з інформацією, самостійно її знаходити і обробляти, а не дає цю інформацію в готовому вигляді.
На уроках вивчення біографії гіпертекстові технології використовується для організації навчального простору, тобто в навчальній презентації створюються гіперпосилання на зовнішні ресурси, наприклад, на навчальний відеофільм про письменника на сайті youtube.com. Даний сайт добре знайомий учням, так що звернення вчителя до нього явно зацікавить учнів; крім того, учні побачать величезну кількість інших відеофайлів про письменника, що сприятиме розширенню їх кругозору. Гіперпосилання також  можна давати на літературні енциклопедії з метою актуалізації знань; на файл з кросвордом за біографією письменника; на географічну карту країни, де автор народився і жив; на сайти, присвячені особистості окремого письменника; на сайти музеїв поетів та ін.
С.Д. Меньшова говорить про наступні методичні аспекти використання гіпертекстових технологій:
- «вивчення матеріалу, побудованого за принципом гіпертексту, зручно для сприйняття і робить позитивний вплив на запам’ятовування основного змісту, таким чином, гіпертекстові технології можна назвати механізмом пізнання;
- робота з гіпертекстом підвищує загальний інтелектуальний рівень учнів;
- навчання, засноване на роботі з гіпертекстовим представленням інформації, змушує учнів замислюватися про наявність інформації різних видів і багатоваріантність способів її подання;
- вивчення матеріалу, що репрезентується як гіпертекст, виробляє в учнів чітке розуміння структури досліджуваного;
- з’єднання різних типів файлів за допомогою гіпертексту дозволяє реалізувати інтегративний підхід (зв’язок літератури з іншими видами мистецтва і навчальними предметами)» [18].
Усі інноваційні технології на уроках світової літератури підкорюються правилу: тільки той навчальний зміст усвідомлено і міцно засвоюється учнем, який стає предметом його активних дій.

Жанри  вивчення біографії письменника.
Кожний урок-знайомство з особистістю майстра слова бажано розпочинати по-іншому, емоційно, яскраво, з вигадкою, інтригуючи, викликаючи інтерес до особистості письменника та привертаючи увагу майбутніх читачів до того твору, який належить прочитати. 
Плануючи такий урок, учитель світової літератури неминуче зіткнеться з необхідністю вибору жанру. Цей вибір залежить від характеру матеріалу і поставленої мети.
Існує велика кількість жанрових різновидів занять з вивчення біографії письменника.
Коротка біографічна довідка – це перше і побіжне знайомство з письменником для загальної орієнтації читача. Така форма часто використовується в оглядових темах старших класів.
Епізод або епізоди біографії – це теж довідка, але вона дана цілеспрямовано, торкаючись подій чи обставин, які розкривають особистість автора і готують сприйняття конкретного тексту.
Сторінки біографії – знайомство з найбільш яскравими, морально значущими для сучасних учнів періодами життя автора, що сприяє розвитку інтересу підлітків до еволюції особистості письменника.
Коротка розповідь про письменника основні відомості з життя, насамперед період дитинства, навчання, спогади близьких, рідних і друзів, цікаві історії, не завжди широко відомі подробиці, життєві умови, що породили ті чи інші почуття, настрої письменника; самоосвіта в житті досліджуваного автора, початок літературної діяльності. Основні критерії розповіді вчителя: змістовність, логічність, конкретність, доступність. Така форма зустрічається переважно в 5-8 класах з виховною метою сформувати шанобливе ставлення до особистості письменника, його праці.
Учитель повинен привернути увагу учнів до особистості письменника, пробудити в них думки, почуття, бажання поділитися з отриманими про нього знаннями. Біографічна розповідь учителя повинна відрізнятися емоційної образністю викладу подій і фактів з життя письменника.
Складовими прийомами розповіді вчителя можуть бути цитування мемуарної літератури, висловлювання сучасників, друзів письменника, використання портрета письменника, карти його подорожі, різних типів таблиць (хронологічної, сінхроністичної, синтетичної), вибіркове читання фрагментів з творів письменника тощо. Розповідь вчителя повинна становити 2-10 хвилин, більше – в тому випадку, якщо письменник земляк або ювіляр.
У 9 класі використовується слово про письменника емоційна коротка розповідь про автора, його творчі погляди, моральні цінності, багатогранність особистості, що включає в себе уривки зі спогадів сучасників та літературознавчих робіт. Цей жанр дуже лаконічний і не представляє собою завершеної розповіді або поетапного висвітлення життя і творчості письменника, адже його мета – привернути увагу і симпатії до особистості автора творів, включених в програму.
Короткий нарис життя і творчості жанр «з чітко означеними межами (цілісний, закінчений сюжет), в якому живо, образно і яскраво описуються основні факти з життя письменника, що характеризують його як особистість і мають безпосереднє відношення до твору, що вивчається в школі. Це мусить бути розповідь, підтверджена документами, про історію людського життя» [9, с. 86]. Можна відкрити такий урок читанням вірша напам’ять. Навчальний матеріал бажано переривати цитатами, добираючи для цитування вражаючий, образний, проникливий текст – фразу з твору, щоденника чи листа письменника; влучну характеристику митцю, дану його сучасником, науковцем, іншим письменником. Цитату можна записати на дошці й перетворити на проблемне завдання. Особливо часто пропонований жанр використовується при зверненні до літератури ХХ століття.
Життя, творчість, особистістьцілісна розповідь про особисту та творчу долю письменника, його становлення, розвиток, своєрідність. Дається оцінка людям і подіям, що вплинули на становлення особистості автора; встановлюється взаємозв’язок письменника з його місцем в історії країни, її культури, громадського життя. У результаті використання такої форми в учнів формується цілісне враження про митця, етапи його особистісного та творчого зростання.
Уроки з біографії письменника найчастіше будуються як лекція вчителя. Цей монологічний жанр має свої особливості. На відміну від розповіді вчителя, в якій переважає художньо-образна форма викладу, лекція містить науково-логічні узагальнення.
Позитивне значення лекційного методу не підлягає сумніву. Повноцінна лекція дає учням основи знань, сприяє розвитку в учнів прагнення до самоосвіти, організовує мислення, озброює методами і прийомами пізнання, формує світогляд, виховує переконання. Однак пізнавально-виховні завдання лекція виконує лише за певних умов: «якщо її зміст не відірваний від життя, якщо вона конкретна, змістовна, цікава, науково обгрунтована, систематична і викладається просто, ясно, захоплююче, з установкою на активізацію діяльності учнів» [2]. У лекції значимі логічність побудови, яскравість змісту, темп мови, виразність міміки і жестів учителя. Манера мови та поведінки вчителя можуть змусити зазвучати цей матеріал або, навпаки, позбавити його притягальної сили.
Лекція про біографію художника слова має з’ясувати:
а) у чому особливості письменника як художника і мислителя;
б) як він пов’язаний з епохою, з тими чи іншими суспільними класами, з народним життям;
в) як розвивався стиль письменника, якими були основні етапи його творчого шляху;
г) що нового вніс він у суспільне життя і в історію літератури [2].
У шкільній практиці розрізняють два різновиди лекції:
1) монологічний виклад матеріалу, із застосуванням ораторських прийомів (риторичних вигуків, звернень, питань), що підсилюють емоційність впливу на учнів;
2) монологічний виклад матеріалу з застосуванням проблемних питань і постановки дослідницьких завдань.
У лекції про біографію письменника часто виникає небезпека фактографії. Учнів же цікавить не сухий виклад подій, а жива розповідь. Учитель повинен бути «стурбований не тільки детальною конкретизацією уявлень про особистість письменника, а й роздумами над життям великої людини, поясненням її, виявленням ідейного, морального і естетичного підтексту біографічних фактів» [11].
Історія життя письменника включає живий діалог, сторінку спогадів, уривок із листа. Розповідь про різних письменників не може йти в одній тональності, одному ритмі, з використанням одних і тих же слів. Настрій уроку має бути неповторним. В одному випадку буде доречним іронія (О. Вайльд), в іншому – ліризм (А. Міцкевич), у третьому – пригодницький дух  (Ж. Верн) тощо. Розповідати біографію письменника необхідно як історію життя близької людини.
Для того, щоб учні не тільки запам’ятовували, але обмірковували факти на уроці з біографії, вчитель постійно повинен їх ставити перед рішенням якогось завдання. Це можуть бути питання, пов’язані зі з’ясуванням відносин письменника до суспільних явищ, до мистецтва, до природи.
На основі почутої лекції учні складають опорну схему-конспект, портфоліо письменника, план-характеристику або «особисту карту» автора із зазначенням національності, соціального стану, роду занять, місця проживання, кола спілкувань, життєвого кредо тощо.
Одним із жанрів проведення уроку вивчення біографії письменника є бесіда. Дієвість бесіди залежить від наявності фонду знань, вражень у учнів про досліджуваного письменника. У процесі бесіди вчитель системою питань підводить учнів до систематизації знань, закріплює навички цілеспрямованого використання знань, набутих ними з різних джерел (книг, газет, журналів, навчальних хрестоматій, перегляду кінофільмів, читання літератури тощо). Невід’ємною частиною бесіди можуть бути вибіркове читання, записи в зошиті, цитування та ін. Бесіда нерідко поєднується з розповіддю вчителя, а органічну частину лекційного методу можуть складати елементи проблемної бесіди.
Диспут. Побудувати процес вивчення біографії письменника можна як урок-диспут: дати можливість всім, хто хоче, висловити свою точку зору, навести свої аргументи. Такий урок – це самостійний пошук, спроба розгадати загадку, розкрити таємницю, а це завжди захоплює («Чи сучасний сьогодні В. Шекспір?»; «Моральні заповіді Л.М. Толстого: «за» і «проти»).  
Цікавий варіант уроку-диспуту за життєписом С. Єсеніна пропонує В. Слуцький. Клас попередньо отримує домашнє завдання: кожен учень повинен сформулювати своє уявлення про Єсеніна як про людину, про те, яким він був:
1) буяном, бешкетником, циніком («паскудник и скандалист»);
2) зворушливо сентиментальним сільським поетом, пейзажистом і ліриком;
3) поетом-філософом.
При цьому кожен старшокласник повинен подумати над аргументацією: чому саме таким він бачить С. Єсеніна? Звичайно, при відповіді потрібно використовувати вірші російського поета. В. Слуцький говорить про те, що «краще не намагатися дати відповіді на всі питання: нехай таємниця так і залишиться таємницею. Високої оцінки заслуговує не той, хто «всіх переспорив», а той, хто був щирий і переконливий, зумів продемонструвати небайдужість і самостійність, хто, нарешті, просто полюбив поета і його вірші» [24].
Заочна екскурсія. Цей жанр уроку за біографією письменника надзвичайно цікавий тим, що, сидячи за партами, учні можуть здійснити уявну подорож у Париж часів В. Гюго, провести день з автором пригод відомого детектива Шерлока Холмса тощо.
Підготовка заочної екскурсії – справа складна, копітка і тривала, що вимагає ознайомлення з мемуарами та іншими документами епохи, з листами, щоденниками та творами письменника. Ретельно відбирається наочний матеріал: малюнки, картини, фотографії з різними планами – все те, що допоможе пожвавити минуле, крізь сучасний погляд побачити риси епохи, в яку занурюємося. Дуже важливий звуковий фон заочної екскурсії, завдяки якому підкреслюється основна і найдорожчя думка уроку, викликаються нові асоціації. Можна пропонувати улюблені музичні твори письменника, романси, написані на вірші поета.
Все, про що йде мова в заочній екскурсії, повинно постати перед учнями безпосередньо, як таке, що відбувається «сьогодні, тут, зараз». Зовнішність письменника, його доля викликають у школярів найбільший інтерес і схвильованість тоді, коли вчитель зможе створити на уроці атмосферу безпосереднього контакту з художником, коли він говорить з читачами як «живий з живим», коли обставини життя письменника постають у конкретних картинах. З цією метою корисно простежити життя майстра слова протягом одного дня, або провести з письменником три-чотири вечори в різному оточенні, в різних ситуаціях (у дорозі; на званому вечорі; у колі друзів; за письмовим столом вдома, наодинці з рукописами і книгами).
Це може бути заочна екскурсія до музею письменника. У такому випадку кожен етап уроку оформлюється слайдом – стендом музейного залу: «Батьківщина письменника», «Час письменника», «Дитинство письменника», «Духовні пошуки», «Становлення письменника», «Твори, збірки, літературне визнання» «Письменник у світі» та ін.
У процесі розвитку заочної екскурсії виникає бесіда, дається простір для різного роду творчих робіт учнів – виготовлення плакатів, буклетів, фотогазет тощо.
Урок – перегляд навчального відеофільму про письменника. Відеоматеріалів про письменників створено чимало, й інколи через брак часу вчитель замінює перегляд такого фільму етапом вивчення життєпису автора. Але фільм глибше освоюється учнями, якщо йому передує розповідь вчителя, читання підручника, книг біографічного жанру. Перед переглядом відеофільму про письменника класу пропонуються питання (їх можна продиктувати учням, записати на дошці, вивести на екран); це спонукає учнів не просто уважно дивитися і слухати, а й змушує думати:
1. Що нового про життя і творчість письменника ви дізналися з фільму?
2. Які епізоди з життя письменника показані в ньому?
3. Які епізоди фільму ви вважаєте найбільш виразними?
4. Який епізод фільму найбільш повно, на ваш погляд, виражає характер письменника?
5. Які слова сучасників письменника або його самого ви могли б зробити епіграфом до фільму?
6. Хто із сучасників письменника охарактеризований у фільмі найбільш яскраво?
7. Як допомагає музика фільму зрозуміти і відчути характер письменника, настрій епохи?
8. Яку роль у фільмі грають картини природи?
9. Чи вдало, на вашу думку, відібрані уривки з творів письменника?
10. Чи сподобалася вам гра акторів?
11. Які риси особистості письменника виявилися для вас найпривабливішими? [11].
Якщо після перегляду фільму в класі розгорнеться його обговорення, учні не тільки активно поставляться до побаченого, а й надовго запам’ятають його.
Все частіше зявляються нестандартні жанри уроків вивчення біографії письменника: урок – творчий портрет письменника, урок – психологічний портрет, урок – інтерв’ю з письменником, урок – віртуальний музей письменника, урок – щоденник душі поета, урок – портретна галерея, урок-концерт, урок-панорама, лекція-дослідження, урок-семінар, урок-інсталяція та ін.
Та хоч який би жанр не обрав учитель, у застосування його потрібно вкладати душу. «Академічна стриманість і безпристрасна об’єктивність не для загальноосвітньої школи» [6].

Творчі завдання та прийоми вивчення біографії письменника.
Для підсилення людинознавчого акценту предмета світова література можна використовувати найрізноманітніші види завдань, розроблені найкращими вчителями України та близького зарубіжжя саме для уроків вивчення біографії.
«Обличчя майстра». Розглядаючи портрет письменника, біографія і творчість якого будуть вивчатися, учні пробують назвати його особистісні риси, окреслити коло тем і проблем, які мали б цікавити автора [4].
«Біографічний етюд». Етюд – робота, виконана з натури. Це письмова робота невеликого розміру, яка передає відчуття і враження від побаченого. Підбираються такі слова, які найбільш достовірно передають емоції.
Алгоритм створення біографічного етюду:
1. Необхідний об’єкт, який учні будуть описувати е може бути портрет, фотографія, карикатура, бюст письменника, який, бажано, містить додаткові деталі).
2. Поставити вибраний об’єкт перед учнями, щоб вони уважно розглянули його з усіх боків.
3. Запропонувати учням прислухатись до своїх відчуттів, підібрати асоціації.
4.  Створення невеликого тексту-враження.
 «Екзистенційний діалог» (за Г. Токмань [31, с. 123]), який учитель проводить з уявлюваним ним письменником. Педагог розповідає про свою першу зустріч з творами митця, про своє відкриття фактів його біографії, особистісні відгуки на них. Добре, якщо вчитель подорожує і може передати школярам свої враження від рідних місць письменника, від екскурсії меморіальним музеєм, від хвилин біля його могили. Іноді викладач перевтілюється в митця і вживає форму невласне-прямої мови, починаючи говорити від його імені. Найкраще це робити для того, щоб показати наочно ситуацію екзистенційного вибору, в яку потрапив письменник – тоді поворот долі митця буде тлумачитися як його вільний вибір, навіть в жорстких історичних обставинах.
 «Карта подорожей письменника» являє собою один із видів біографічної наочності. Цей прийом доцільний при вивченні творчості Ж. Верна, М. Гоголя, М. Лермонтова, Р.Л. Стівенсона, Ч. Діккенса, О. Вайльда та ін. У процесі роботи учнів по карті подорожі письменника бажано розповісти, що дала подорож письменнику, які твори написав він на матеріалі своїх подорожей.
«Досьє» на поета. Структура роботи:
1. Біографічна довідка.
2. Світогляд, життєве кредо.
3. Ліричний герой про себе.
4. Улюблені теми, мотиви.
5. Найвідоміші вірші.
6. Найбільш улюблений вами вірш поета.
7. Яскраві стежки і поетичні прийоми [20].
Читання з зупинками. Учні читають якусь смислову частину тексту і усно висувають свої припущення про подальший розвиток думки. Потім порівнюють з оригіналом. 
Наприклад, звенемось до щоденникових записів Ф. Кафки.
1911 
29 вересня. Людина, яка не пише щоденника, неправильно сприймає
чужий щоденник.
1913 
21 серпня. Я живу в сім’ї, серед чудових і сповнених любові людей, живу чужіший, ніж
чужак.
1921  
18 жовтня. Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно
сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім’ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть.
(Цит. за: Кафка Ф. Щоденники 1910-1923 рр. / Пер. з німецької Олекса Логвиненко. Упоряд. Макс Брод. К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2000. 416 с.)
Це завдання, безсумнівно, важке, але викликає безпосередній емоційний відгук в учнів, допомагаючи зрозуміти погляди письменника.
Рольові ігри, прес-конференції з «присутніми письменниками», що розповідатимуть про своє життя. Наприклад доцільною видається така форма роботи під час вивчення діяльності поетів «срібного віку», коли за одну годину потрібно подати життєвий і творчий шлях цілого літературного покоління – цікавих, оригінальних та неповторних митців.
Робота з біографічною статтею підручника (читання статті учням, складання плану статті, переказ статті, «перехресні питання» після читання статті, пошук відповіді на проблемне питання).
«Альбом спогадів», який можна скласти, використовуючи мемуари («М. Горький у спогадах І.А. Буніна, В. Ходасевича, Р. Роллана, Л. Толстого», «Пушкін у спогадах сучасників»).
Складання збірок думок, афоризмів, крилатих слів і висловів письменника для читацького щоденника. Варіант завдання: «Читаючи фрагменти Нобелівській лекції І. Бродського, виділіть в ній думки, висловлювання, цікаві, важливі для Вас. Можливо, в лекції є твердження, з якими Ви б хотіли посперечатися. Випишіть одну-дві цитати, над якими Вам хотілося б поміркувати» [26].
 «Діалог з письменником». Виконання творчих робіт, спрямованих на оцінку моральних уявлень письменника, відображених у його листах, щоденниках, публіцистиці.
 «Гороскоп письменника». Береться гороскоп за датою народження письменника: які риси притаманні знаку – і порівнюються з життям письменника, спогадами про нього.
Осмислення життєвої і творчої позиції письменника, вкраплення свого ставлення до неї. Наприклад: «Які риси характеру, якості особистості письменника особливо імпонують вам?» [26]
Вираз учнями власного ставлення за оціночним висловом про письменника. Чи згодні ви з оцінкою латишського поета Імантса Зієдоніса, який говорив: «Після того, як жив на світі й загинув у небі Сент-Екзюпері, писати вірші дуже складно»?
«Розпродаж портретів». Учні діляться на групи. Учитель демонструє портрети письменників. Кожна група по черзі на вибір називає прізвище письменника і отримує його портрет. 
«Інтерв’ю з ...» («Уявна зустріч»). Інтервю на уроці літератури виступає не як жанр журналістики, а як літературне явище, яке розкриває погляди того чи того автора на окремі події життя, мистецтва, на себе і свою творчість.
«Візерунок знахідок» (цікавинки з життя письменника). Наприклад:
Якось Віктор Гюго відправився до Пруссії.
– Чим ви займаєтеся? – запитав у нього жандарм, заповнюючи анкету. – Пишу. – Я питаю, чим ви заробляєте на проживання? – Пером. – Так і запишемо: «Гюго. Торговець пір’ям».
Робота в групах. Учнівські групи створюються для виконання конкретних завдань або проектів (дослідницьких, інформаційних, ігрових, творчих, прикладних). Кількість груп у класі вчитель призначає сам, але, як правило, 3-5 груп по 4-6 осіб достатньо. Кожній групі дається завдання підготувати різні частини біографії письменника (наприклад, М. Сервантеса, В. Вітмена).
Варіант 1.
І група: Скласти компакт-біографію письменника, визначивши найважливіші періоди його життєвого шляху.
ІІ група: Скласти соціальний портрет письменника, визначивши чинники, що сформували його світогляд.
ІІІ група: Скласти мистецький портрет письменника.
Варіант 2.
І група: Письменник у спогадах сучасників, портретах (фотографіях).
ІІ група: Щоденники (листи, афоризми, мемуари) письменника.
ІІІ група: Письменник та історичні події, що припали на його життя.
ІV група: Письменник у мистецтві.
V група: Заочна екскурсія до музею письменника.  
Варіант 3.
Загальне завдання для груп. Порівняти і вибудувати біографічні матеріали за рейтингом: 1. Найцікавіші. 2. Найкращі інформативні.
Варіант 4.
Підготувати відповідь від групи: ваші враження від особистості письменника. Які факти, епізоди більше запамяталися?

Творчі роботи публіцистичного та художнього характеру:
- біографічне есе;
- кіносценарій за твором, що вивчається;
- лист сучасному письменникові після прочитання книги;
- рецензія на спектакль або екранізацію твору;
- складання антологій;
- написання передмов до збірки віршів чи оповідань;
- мотивований підбір акторів на ролі;
- розробка екскурсії літературними місцями;
- складання внутрішніх монологів і листів героїв;
- створення композицій діалогів за листами письменників і мемуарами;
- зіставлення задуму твору і його здійснення письменником;
- зіставлення творів одного письменника, що належать різним періодам його творчості;
- зіставлення творів одного жанру в різних письменників;
- зіставлення світогляду і художнього стилю письменника;
- історичне зіставлення творів письменників на близьку тему чи проблему;
- складання кросвордів;
- підбір біографічного матеріалу до шкільної літературної газети у рубрику «Цікаво…»;
- роздуми над моральною проблемою, несхоже вирішеною у творах письменників різних епох;
- створення віртуального (реального) музею письменника та ін.

Оригінальні виховні заходи:
- «Подорож до Андерсенлендії»;
- вікторина «Назвіть автора і твір»;
- заочна екскурсія «Навколо пам’ятника»;
- тиждень світової літератури, присвячений ювілею письменника/поета;
- проект «Письменники нашого міста» (інтерв’ю, зустрічі, підготовка буклетів, газет);
- бесіда «Письменник і мистецтво його часу»;
- гра «Чорний ящик»;
- гра «Знайди помилку»;
- урок-враження «Гортаючи томик...»;
- «Живий журнал» (наприклад, за біографією Дж. Даррелла);
- літературно-музичні композиції, поетичні вітальні (поети-романтики, поети «срібного століття»);
- «Біографічне лото»;
- урок-відкриття «Письменник як читач»;
- вікторина «Колишні професії відомих письменників»;
- організація екскурсійної фірми «Подорожуйте з нами» (уявні подорожі до літературних музеїв письменників).
Дуже важливо, щоб учень не просто прослухав розповідь про життєпис поета, прозаїка, драматурга, а ще й сам узяв активну участь у процесі пізнання певної особистості. Тоді його знання стануть переконаннями. У старших класах при вивченні творчих біографій письменників активно використовуються самостійні види роботи: інформаційні доповіді та повідомлення, що доповнюють лекцію вчителя; художньо-біографічні оповідання; літературно-критичні виступи; художньо-ігрові ситуації («уявні зустрічі», «прес-конференції») [33]. Повідомлення учнів можуть бути розраховані на 3-5 хв.
Самостійність школярів при вивченні біографічного матеріалу з класу в клас поступово розширюється. Учні не тільки знайомляться з біографічними відомостями, поміщеними в підручниках, а й додатковою літературою, спогадами сучасників, щоденниковими записами. Вони виступають на уроці співдоповідачами вчителя, розкривають одну зі сторінок життя й таланту письменника; інсценують сторінку з життя митця; готують реферати-літературні портрети; складають порт фоліо письменників; проводять бібліографічне дослідження: складають список літератури – твори письменника і твори про нього у бібліотеці (школи, району, міста); виготовляють карту життя письменника. Подібна робота поглиблює і збагачує уявлення учнів про особистість і творчість досліджуваного автора. Як розмірковує А.А. Бакай: «Залучення школярів до мети і завдань вивчення біографії письменника зробить їх свідомими співучасниками викладача в пошуках істини: думки – вчителя та учнів – будуть працювати в одному напрямку» [2].
При вивченні біографії слід ретельно обміркувати також види домашніх завдань, пропонувати учням різноманітні випереджаючі завдання репродуктивного та дослідницького характеру: складання хронологічних таблиць за підручником, підготовка до вікторини, словникова робота, підбір епіграфа до уроку, зіставлення фактів біографії з ліричними зізнаннями письменника в його творах; виділення у наведеній в підручнику біографічній довідці найбільш яскравого епізоду або найбільш цікавої характеристики, що допомагають краще зрозуміти письменника; підготка емоційно-психологічного портрету поета; підбір фактів, що особливо яскраво розкривають індивідуальність митця, його життєві й письменницькі принципи; складання цитатника до вивчення творчості письменника (про автора та його твори) та ін.

Біографія – акт самопізнання.
Урок вивчення біографії може бути одним із найбільш захоплюючих у школі, якщо він стане живою історією конкретної людини, не менш цікавою, ніж у справжньому романі. І галерея письменників світової літератури є скарбом, який містить цінний біографічний матеріал, здатний викликати яскравий емоційний відгук учнів, їх співпереживання, допомогти підліткам зрозуміти складність і неоднозначність людської натури.
Живим голосом промовляє до нас художник слова з мемуарів, щоденників, листів, сторінок автобіографій, своїх творів, збагачуючи морально, емоційно, інтелектуально, світоглядно, виховуючи спостережливість, волю й інші позитивні якості.
На прикладі життєпису видатної людини (і в цьому значна виховна функція біографії письменника!) відбувається самоактуалізація особистості учня; у світлі нововідкритих духовних цінностей виникає прагнення до самопізнання та самовдосконалення. Вивчаючи геніїв, ми по суті, на думку О.О. Холікова, вивчаємо самих себе «у вищому сенсі» [32].
Не варто перетворювати розповідь про письменника на обов’язковий, суто ритуальний елемент уроку. Іноді життєпис можна замінити розгляданням портрета, виставкою спеціально підібраних ілюстрацій, фотографій або бесідою, побудованою на розумінні-враженні учнів над висловлюваннями автора про найболючіші питання життя. Та все ж при всій різноманітності способів викладу біографії письменника слово вчителя залишається найважливішим засобом розкриття відомої постаті, хвилюючим уяву учнів, збуджуючим цікавість до окремого митця і світового письменства в цілому, проникаючим до глибини души. Хороші вчителі найбільше люблять уроки-портрети і ніколи не віддадуть життєпис письменника екрану чи сторінці підручника. Вчитель насамперед поділиться з учнями своїм баченням особистості митця, розповість про нього як про близьку йому, добре знану людину – з любов’ю, повагою, натхненням. Тож, справжніми героями уроків-біографій є не тільки письменник, а також учитель і учень.
Від зацікавленості особистістю письменника – прямий шлях до інтересу до його творчості. Проникнення в творчу лабораторію майстра слова сприяє естетичному розвитку особистості юного читача. Думка про нерозривність естетичної сили творів письменника і моральної сторони його біографії повинна стати основою переконань наших учнів.

Література:
1.      Антипова А.М. Взаимосвязь теоретико-литературных и эстетических категорий и понятий в школьном курсе литературы: монография. – М.: Флинта: Наука, 2004. – 216 с.
2.      Бакай А.А. Методика изучения биографии писателя [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.sch3novoch11.narod.ru/metrazr1.htm
3.      Беленький И.Л. Биографика в системе наук о человеке: становление, этапы развития и междисциплинарный контекст отечественного биографоведения. – М.: ИНИОНРАН, 1999. – 219 с.
4.      Бусел С.В. Методична скарбничка // Зарубіжна література в школах України. – 2012. – № 3.
5.      Бушканец Л.Е. Биография писателя в школе, или Размышления о детстве и юности А.П. Чехова // Читаем Чехова: материалы I Российской летней школы для учителей русского языка и литературы. – М.: Мелихово, 2007. – С. 152-181.
6.      Вивчення біографії письменника на уроках української літератури [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-10165c2821c04
7.      Волков С. Послесловие практика // Литература. – 2006. – № 3.
8.      Демчук О.В. Життєпис письменника: Конспекти нестандартних уроків. – К.: Педагогічна преса, 2002. – 192 с.
9.      Дробот В.Н. Изучение биографии писателя в единстве с его творчеством // Совершенствование изучения русской литературы: Пособие для учителя / Под. ред. А.Р.Мазуркевича и В.С.Гречинской. – К.: Радянська школа, 1985. – 256 с.
10.  Каменева Г.В. Роль экскурсий в изучении литературы и истории [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://licey4.com/index.php?Itemid=77&catid=14:-qq-&id=236:2012-12-18-06-09-16&option=com_content&view=article
11.  Козлова Н.В. Методические формы изучения биографии писателя [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ninakozlova.ucoz.ru/publ/metodicheskie_formy_izuchenija_biografii_pisatelja/1-1-0-4
12.  Курдюмова Т. Как рассказать о биографии писателя // Литература. – 2006. – № 3.
13.  Лотман Ю.М. Биография живое лицо // Новый мир. – 1985. – № 2. – С.228–236.
14.  Лотман Ю.М. Литературная биография в историко-культурном контексте // Лотман Ю.М. О русской литературе. – СПб., 1997. – С. 804-816.
15.  Маранцман В.Г. Изучение биографии писателя в школе / Методика преподавания литературы. Учеб. для студентов / Под ред. З.Я. Рез. – 2-е изд., дораб. – М.: Просвещение, 1985. – 368 с.
16.  Михайлова Ю.А. Научно-методические подходы к изучению писательских биографий на уроках литературы в основной школе. – Дис.... канд. пед. наук. – М., 2003. – 205 c.
17.  Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. Підручник. – К.: Вища школа, 2007. – 415 с.
18.  Меньшова С.Д. Использование гипертекстовых технологий в контексте изучения поэмы Н.В. Гоголя «Мертвые души» на уроках литературы в 9 классе [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lit-4u.weebly.com/2/post/2013/04/-9.html
19.  Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Ленвіт, 2000. – 384 с.
20.  Перминова Н.С. Приемы изучения биографии писателя на уроках литературы [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.zavuch.info/methodlib/162/62955/
21.  Родионова О.А. Изучение биографии писателей в 5-11 классах с привлечением краеведческого материала. – Автореферат дисс.... канд.пед.наук. – Оренбург, 2006. 22 с.
22.  Селевко Г.К. Технология мастерских // Современные образовательные технологии. – М., 1988. – 186 с.
23.  Слоньовська О.В. Конспекти уроків з української літератури: Нове прочитання творів. 9 клас. – К.: Рідна мова, 2001. – 592 с.
24.  Слуцкий В. «Жизнь – обман с чарующей тоскою». Сергей Есенин: загадка жизни и творчества // Литература. – 2003. – № 23.
25.  Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. Київ.: РВЦ «Проза», 1995. – 256 с.
26.  Терентьева Н.П. Ценностное самоопределение школьников при освоении биографии писателя // Литература в школе. – 2011. – № 10. – С. 22-24.
27.  Тимофеева Е.Н. Изучение биографии писателя как способ развития интереса учащихся к чтению художественных произведений. – Автореферат дис.... канд.пед.наук. – Спб., 2011.
28.  Тимофеева Е.Н. Роль педагогических мастерских в развитии интереса учащихся к личности писателя // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. – 2009. – № 116. – С. 231-238.
29.  Тицька О.І. «Король Сонце, Звіздар і завжди Маленький принц» // Все для вчителя. – 2011. – № 13-14. – С. 8-9.
30.  Тишкина Е.А. Пропаганда здорового образа жизни при изучении биографий писателей (поэтов) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://fs.nashaucheba.ru/docs/270/index-1487157.html
31.  Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенційно-діалогічна концепція. – К.: Мілленіум, 2002. – 320 с.
32.  Холиков А.А. Биография писателя как жанр. – М., 2010. – 96 с.
33.  Царева О.И. Изучение биографии писателя как методическая проблема [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://referatdb.ru/kultura/68896/index.html
А.І. Богосвятська,
кандидат філологічних наук, доцент,
член-кор. НАНО

Опубліковано:
Зарубіжна література в школах України. – 2014. – № 5. – С. 10-20.





Комментариев нет: