28.1.15

Технологія педагогічної майстерні.





Педагогічна майстерня – це така форма навчання дорослих і дітей, яка створює умови для сходження кожного учасника до нового знання й нового досвіду шляхом самостійного або колективного відкриття.
Діти здійснюють самостійні відкриття, шукають, задаються питаннями, відповідають на них і радіють знахідкам у об’єкті, що вивчається, та в самих собі. Усі учасники: і діти, і дорослі – сприймають процес у майстерні як частинку живого життя.

Мета та завдання технології: навчити учасників мислити творчо та розкуто і самостійно вибудовувати свої знання.
Основні принципи.
- принцип нелінійності: значний елемент імпровізації,  непередбаченості педагогічного акту, а також невизначеності, неясності, навіть загадковості в завданнях;
- діалогічність як головний принцип взаємодії, співпраці, співтворчості;
- рівність всіх учасників, включаючи педагогів;
- принцип цілісності: взаємозв’язок усіх етапів, окремих завдань майстерні;
- ненасильницьке залучення у процес діяльності;
- право кожного на помилку, самостійне її подолання
- відсутність оцінки (точніше, відмітки, оскільки оцінка є і повинна бути, але тільки позитивна);
- відсутність суперництва, змагання;
- чергування індивідуальної та групової роботи;
- важливість не стільки результату творчості, скільки самого процесу;
- різноманітність матеріалу, що використовується;
- відповідальність кожного за свій вибір.
Характеристика суб’єкту та об’єкту технології, особливості їх взаємодії: ціннісно-смислова рівність усіх учасників, включаючи майстра – керівника майстерні; діти – головні герої дійства під час заняття; рішуче обмеження участі, практичної діяльності майстра (керівника) як авторитету на всіх етапах майстерні.
Типологія.
За метою та способами діяльності виділяються:
- майстерні творчого письма;
- майстерні побудови знань;
- майстерні конструювання;
- майстерні відношень;
- майстерні з самопізнання;
- майстерні відносин та ціннісних орієнтацій
                                                                          – та ряд інших.
Типи літературних майстерень:
1. «Художній твір» (комплексний аналіз невеликих за об’ємом прозаїчних та поетичних творів).
2. «Автор і його творчість» (обзорні теми, кожна група представляє свого автора, направлення, течію в літературі, жанр та под.).
3. «Система образів» (співставлення або протиставлення головних героїв творів, їх особистісні, портретні характеристики).
4. «Поетична майстерня» (складання тематичних поетичних збірників відомих авторів, їх захист, аналіз авторських поетичних текстів, створення власних віршів, робота з теорією літератури).
5. «Психологічна майстерня» (вивчення особливостей внутрішнього світу літературних героїв, зміни їх психологічних станів).
6. «Коло читання» (створення особливої системи навчальних занять з літератури, пов’язаної з усвідомленням смислу вивчення даного предмету).
7. «Майстерня-екскурсія» (заочна екскурсія на батьківщину письменників та поетів, за описаним у творах містам).
8. «Інтегрована майстерня» (урок літератури, музики, образотворчого мистецтва, історії, філософії та ін.).
9. «Наукові дослідження» (робота з літературознавчим матеріалом, глибокий аналіз великих творів).
10. «Мультимедійна майстерня» (включення старшокласників у процес медіаосвіти).
Технологічна карта:
І етап: індуктор (наведення) – створення мотиваційної бази для активної творчої та дослідницької роботи.
ІІ етап: самоконструкція – перехід від почуттів, емоцій до реальних дій, оформлення відчуттів у вигляді гіпотези, тексту, малюнка, проекту.
ІІІ етап: соціоконструкція – формування пар на основі схожих точок зору, об’єднання гіпотез, взаємна оцінка індивідуально створених проектів.
IV етап: соціалізація – обговорення уже в малих групах, толерантне ставлення до думки товариша; інтеграція ідей, варіантів, оформлення загального проекту.
V етап: афішування робіт, «презентація» різних точок зору на проблему у формі текстів, віршів, малюнків, схем.
VI етап: розрив (усвідомлення варіантів, емоційний конфлікт між тим, що було в нього, і новими знаннями).
VII етап: рефлексія.
Основні прийоми і методи: метод символічного бачення, метод порівняння версій, метод «Якби…», метод евристичного дослідження, метод «ключових слів», дослідницький метод, прийом «Читання з позначками» та ін.
Прогнозовані результати:
а) внутрішній результат (знайомство з основними поняттями теми, усвідомлення особистої значущості змісту, емоційне переживання та формування ціннісних відношень до змісту теми, нові питання, що потребують роздумів, заглиблення в тему);
б) зовнішній результат (творча робота узагальнюючого та рефлексивного характеру, яка може бути представлена в різних формах: слово, фарба, синтетичний жанр).

Комментариев нет: