28.1.15

Технологія створення ситуації успіху.





Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.
Мета та завдання технології: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини,
дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
Основні принципи: доброта, щирість, відданість учителя.
Характеристика суб’єкту та об’єкту технології, особливості їх взаємодії:
- гармонійність взаємовідносин у системі «вчитель – учень»;
- прагнення обох сторін до позитивної співпраці;
- замученість у спільну навчально-виховну діяльність як у школі, так і поза нею;
- позитивне відношення учня до цілей спільної діяльності;
- адекватна самооцінка у обох сторін;
- стан емоційного задоволення і у педагога, і у школяра як результат їх спільної діяльності.
Типи успіху:
- Неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування.  З педагогічної точки зору – це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя.
- Спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона  може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчути  себе задоволеним, стимулюють її зусилля.
- Радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. Її головна умова – спілкування. Немає більш цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні, в основі яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат, скільки процес пізнання.
Технологічна карта:
1. Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.
2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням.
3. Прихований інструктаж дитини  про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання.
4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого і кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання.
5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься.
6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій.
7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити  не результат в цілому, а якоїсь її окремої деталі.
Основні прийоми і методи: «Невтручання», «Холодний душ», «Анонсування», «Гидке каченя», «Емоційне заохочення», «Сходинки до успіху», «Емоційне поглажування», «Емоційне блокування», «Стабілізація», «Даю шанс», «Сповідь», «Емоційний сплеск», «Обмін ролями», «Допомога друга», «Еврика», «Навмисна помилка» та ін.
Прогнозовані результати. Гартування характеру, підвищення життєвої стійкості особистості, сприяння перетворенню та реалізації духовних сил.

Комментариев нет: