2.3.15

Види аналізу художнього твору


Види аналізу художнього твору

  Культурологічний аналіз. Культурологічна лінія Держав­ного стандарту базової і повної середньої освіти має такий зміст: «Художня література в контексті національної та світо­вої культури, її взаємопов’язаність з релігією, філософією, естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтв». Відображення характеру народу в національній літературі та культурі. Традиції і новаторство в літературі та культурі. Діа­лог культур, його вплив на літературний процес. Звязок літе­ратурних напрямів і течій з естетичним пошуком митців інших видів мистецтв». Культурологічний аналіз передбачає до­слідження художньої літератури в контексті національної та світової культур.
Лінгвістичний аналіз. Спираючись на це ви­значення, М. Шанський сформулював мету і розкрив значен­ня лінгвістичного аналізу. Метою лінгвістичного аналізу є ви­явлення та пояснення використаних у художньому тексті мов­них фактів у їхньому значенні та вживанні, причому лише настільки, наскільки вони повязані з розумінням літератур­ного твору як такого. Предметом лінгвістичного аналізу є мовний матеріал тексту.
Стилістичний аналіз. Літературознавчий словник-довідник визначає стиль як сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, на­ пряму та індивідуальну манеру письменника. Стилі­стичний аналізце виявлення прийомів індивідуально-ав­торського використання мовних засобів, дослідження особ­ливостей творчості письменника, якими його твори відрізня­ються від творів інших митців.
Філологічний аналіз. Спираючись на наукові пояснення, зрозуміло, що філоло­гічний аналіз передбачає тлумачення тексту художнього твору з використанням прийомів дослідження мови, почерку, манери письменника.
Контекстуальний аналіз. Контекстуальний аналіз худож­нього твору передбачає наявність певного контексту, в якому твір вивчається та аналізується. Роз­різняють такі контексти: 1) певної історико-літературної доби (визначенням у ній місця твору); 2) творчості окремого письменника (з визначенням у ній місця твору); 3) певної історичної доби (досліджується повнота відображення доби в літературному творі). Контекстуальний аналіз завжди пе­редбачає найпильнішу, найбільшу увагу до тексту як форми вираження авторського субєктивного трактування об’єктивного світу.
Інтертекстуальний аналіз. Інтер, чи міжтекстуальність трактується (за визначенням О. Чиркова) як властивість одного художнього твору асоціюватися з іншим твором чи кількома творами. О. Чирков узагальнює і пояснює три (за Т. Корабльовою) основні типи інтертекстуальних відносин, а саме: цитати безпосередні, відверті, текстуальні звязки з відомими творами, ремінісценціїопосередковані зв'язки, які сприймаються через контекст, та алюзії натяки на асоціації та паралелі з іншим художнім текстом. Виявлення таких цитат, ремінісценцій та алюзій в ка­нонічному тексті, що піддається аналізу, і є завданням інтер-текстуального аналізу художнього твору.
Компаративний (порівняльний) аналіз. Досліджуються явища мистецтва слова через порівняння їх з іншими такими явищами переважно в різних національних письменствах.
Психологічний аналіз. Теоретичною основою цього аналізу є вчення   В.Вундта про творчий процес, в якому головна роль відводиться психічному стану митця; 3. Фройда про несвідоме, яке він вперше спробував дослі­дити і пояснити; О. Потебні, який вважав, що художня творчість є відображенням внутрішнього світу письмен­ника. Він ввів у літературознавство поняття «внутрішня фор­ма» слова та образу, ствердив думку про єдність форми та образу і його значення, висунув теорію послідовного розвит­ку: словоміфобраз (поетичний), подав своє розуміння їхніх відмінностей та ін.
Твір (за М. Моклицею) – це результат якогось процесу у внутрішньому світі митця, це механізм, що незримо присутній в уявній частині. Твір, який ми вивчаємо, видима частина айсберга, а основна його маса лишається в глибині авторської психіки. Ґрунтовне прочитання твору виводить на необхідність виявити пружини творчого процесу, зрозуміти намір автора, серйозну особисту основу його творчості.
Міфологічний аналіз. Майже всі літературознавці так чи інакше звертаються до міфології, оскільки художня літерату­ра рясно насичена міфами, міфічними сюжетами, міфологемами (наявність у літературному творі міфологічного загаль­новідомого сюжету або мотиву, які структурують його) і міфо-світами. Що стосується фольклору, то він ґрунтується на міфо­логічній основі, бо має в собі міфологічну константу. Тому головне завдання міфологічного аналізудослідити безпо­середній взаємовплив літератури та міфів.
Структуралістський аналіз – дослівно перекладається як побудова ці­лого з частин. Досліджуються структурно-семантична єдність художнього цілого і понятійна система, що відбиває складну внутрішню організацію літературного твору та його контекстуальні зв’язки.
Герменевтичний аналіз – теорія інтерпретації тексту, учення про розуміння смислу. Методика герменевтичного аналізу (за М. Нефьодовим) охоплює відновлення і підготовку тексту, вирішення пробле­ми його істинності, часу написання, авторства, участі інших авторів, переробок, а також складання коментарів (лінгвістич­них, літературних, історичних). Детальні примітки можуть по­відомити про джерела сюжету, образи-характери, літературні запозичення.
Інтерпретація – тлума­чення літературного твору, своєрідне розуміння та розкриття його змісту і форми. Інтерпретація – це переоформлення художнього змісту твору через його виклад мовою інших видів мистецтва або мовою науки. Таким чином, художній літератур­ний твір може інтерпретуватися художніми мовами маляр­ства, графіки, театру, кіно, музики тощо, а також понятійно-логічною мовою науки – в літературній критиці та літературо­знавстві.
Інтерпретація – це форма засвоєння переосмислення та збагачення традиції художнього досвіду людської цивілізації, це вияв глибинного і невичерпного змісту класичних творів, їх вічного буття.
Вчити учнів аналізувати художній твір – означає виок­ремлювати його складові, досліджувати їх, робити аргументовані висновки; синтезувати окремі части­ни, щоб побачити твір у цілому: відчути його естетич­ну цінність, усвідомити зміст, дати самостійну, кри­тичну, обґрунтовану оцінку.


Комментариев нет: