6.3.15

Технології формування читацької культури


ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
В УМОВАХ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ
Ісаєнко Світлана Борисівна,
вчитель світової літератури
середньої загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №158 м. Києва
          Початок третього тисячоліття знаменується переходом від індустріального суспільства до Епохи знань, яка, відповідно до викликів часу,  формує попит на особистість  з інноваційним мисленням.  Формування такої особистості – провідна мета освіти ХХІ ст. Саме це зазначено у  проекті Концепції нової редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти: «Освіта XXI століття — це освіта для людини. Її стрижень — розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни».[1]
         Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня – суб’єкта загальної культури і власної життєтворчості. Учитель же забезпечує духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчає вихованців мистецтву творення себе і свого життя. Значну роль  у цьому процесі відіграє книга. Читання є тією універсальною  дією, на якій ґрунтується як  процес навчання, так і вся подальша життєдіяльність людини.  На   цьому  наголошував   видатний  український   педагог   
В. Сухомлинський,  виховна система якого була побудована  на літературній освіті дитини: «Без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, читання – це найважливіший інструмент навчання та джерело  багатого духовного життя».[2] Ось чому пропаганда  читання, виховання  інформаційно-бібліографічної  та  читацької культури – пріоритетний напрям  роботи школи
         Проблеми розвитку читацької культури школярів досліджувалися у працях відомих  педагогів та психологів К. Ушинського, А. Макаренка,     В. Сухомлинського,
П. Блонського,    Л. Виготського. У  ХІХ - на початку ХХ століття прогресивні педагоги  Ф. Буслаєв, В. Водовозов, В. Острогорський, В. Стоюнін, І. Огієнко та інші запропонували своє бачення  шляхів розвитку читацької  діяльності  школярів. У ХХ столітті проблема формування читацьких інтересів і потреб як засобів пізнання світу та самопізнання особистості залишається в центрі уваги методичної науки та практики. У працях  Т. Бугайко, Ф. Бугайка,  Л. Айзермана,  Г. Бєлєнького,  О. Ісаєвої,
Є.  Пасічника,  В.  Маранцмана,  С.  Гуревича,  Л.  Мірошниченко,   Є.  Квятковського, Н. Волошиної, І. Збарського та інших пропонуються ефективні шляхи вирішення цієї проблеми.
         Досліджуючи різні аспекти читання, сучасні науковці використовують поняття «читацькі вміння», «культура  читання», «читацька  культура».
         Читацька культура –  це сукупність знань, умінь та почуттів читача, які дозволяють йому повноцінно та самостійно засвоювати інформацію.
Читацькі уміння і навички (культура читання) виховуються протягом усього життя особистості. Але фундаментом організації та розвитку читацької діяльності людини разом із родинним вихованням є уроки читання в початковій школі та літератури у середній та старшій школі.
         Відповідно до мети – засобами уроку літератури сприяти розвитку читацької культури учнів, нами визначено такі завдання педагогічної діяльності:
         Формувати:
·        загальні читацькі вміння, а саме: вміння  читати (швидко, виразно, осмислено), сприймати  надруковане;  оволодіння навичками самостійно і продуктивно працювати з різноманітними друкованими і  електронними  джерелами  інформації; 
·        навички структурно-змістовного аналізу тексту: здатність учнів розуміти смисловий підтекст літературного твору, розмірковувати над його змістом, аналізувати та критично оцінювати художній твір, співвідносити текст із особистим життєвим досвідом, висловлювати власну думку, ставлення до прочитаного, формулювати гіпотези, висновки і, головне, – використовувати прочитане в різних навчальних та життєвих ситуаціях;
·        здатність бачити кожний конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах; навчати школярів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість творів світової літератури, зокрема у зіставленні з творами української літератури та інших видів мистецтва;
·        потребу в читанні літературних творів, здатність насолоджуватися мистецтвом слова.
Розвивати:
·     усне і писемне мовлення учнів, а також їхнє мислення (образне, асоціативне, абстрактне, логічне, критичне тощо);
·     творчі здібності, культуру спілкування;
·     уміння і навички учнів сприймати, аналізувати й інтерпретувати літературний твір у культурному контексті, у зв’язках з іншими видами мистецтва, в аспекті актуальних питань сучасності й становлення особистості.
         Складність реалізації цього завдання полягає в суттєвих змінах не тільки в суспільстві, освіті, але й психології сучасного учня. Його неможливо примусити, він відкидає будь-які намагання нав’язати йому готові рішення й чужий досвід. Тож, успіх учительської праці залежить насамперед від того, чи зуміє вчитель створити під час уроку діяльнісне середовище, чи здатен він бачити й розуміти індивідуальні особливості кожного учня, розкрити інтелектуальний і творчий потенціал дитини.
         Досягти мети – дати основи літературної освіти, сформувати читацьку культуру можливо тільки за умов особистісно орієнтованого підходу, основні засади якого сформовані в роботах І.С.Якиманської[3]. Таке навчання – важливий фактор виховання самостійності учнів, активізації пізнавальної діяльності, формування творчої особистості із глибоким  критичним мисленням, особистості, яка може зробити правильний вибір у житті, працювати в умовах педагогіки співробітництва. Девіз особистісно орієнтованого навчання: «Навчання - це вміло організована під керівництвом вчителя самоосвіта учнів», а учень і вчитель – однаково значимі суб’єкти навчального процесу. Відомо, що в особистісно орієнтованому навчанні діти розглядаються як носії суб’єктного досвіду. Тому читацька культура особистості школяра успішно формується, якщо навчальний матеріал (спосіб його пред’явлення) забезпечує виявлення суб’єктного досвіду учня, включаючи і досвід його попереднього навчання.
Учитель завжди стоїть перед вибором, який шлях обрати для оптимізації навчального процесу, як урізноманітнити форми уроку. За думкою М. Рибнікової, «викладання є мистецтво, а не ремесло − в цьому суть учительської справи. Випробувати десять методів і вибрати свій, переглянути десять підручників і не дотримуватися жодного беззастережно – ось єдино можливий шлях живого викладання. Завжди бути в пошуках, вимагати, удосконалюватися − це єдино можливий курс учительської праці». Останнім часом у педагогіці мова йде не просто про використання певних методів, прийомів, форм роботи, навчання базується на педагогічних технологіях, що передбачають алгоритм дій, правильне виконання яких та ще у заданій послідовності повинно привести до запланованого кінцевого результату.
У своїй діяльності, не відмовляючись від традиційних  методів навчання, я віддаю перевагу інноваційним технологіям, основна мета яких, як зазначає К. Баха- нов, − «розвиток особистості та різноманітних форм мислення кожного учня».[4] Саме цим критеріям відповідає так звана  ноосферна освіта[5],  пріорітетний напрям якої – формування особистості з цілісним мисленням. Ноосферна освіта базується на особливостях  фізіології людини, а саме на роботі головного мозку. Дві напівкулі мозку відповідають за різні типи мислення: ліва − безпосередньо  за процеси мислення  (аналіз, логіка),  права  –  за творчість, образність. Синхронна система мислення  обома півкулями була притаманна  таким геніям, як Леонардо да Вінчі, М.  Ломоносо-
ву, Ніколі Теслі. Однопівкульне мислення, згідно ноосферної освіти, характеризується як нездорове, неадекватне, негармонійне. Більшість  людей  (майже 90%) лівопівкульні – логіки, дослідники, з цим пов’язують кризу мислення (втрату цілісності) наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.
         Ноосферна освіта сприяє розвитку двопівкульного (цілісного, гармонійного) типу мислення,   активізує творчу, образну сферу учня, що є складовою читацької культури.  Її принципи − системність, гармонізація, гуманізація, особистісна оріентованість, інноваційність, проектність, креативність, саме тому за нею – майбутнє педагогічної науки. Біоадекватна методика проходить апробацію в школах України, використовують її й окремі вчителі. Мене зацікавила ця методика ще й  тому, що  основний напрям роботи школи, в якій я працюю, – здоров‘язберігаючі технології (школа входить до Національної мережі Шкіл сприяння здоров’ю), а ноосферна осві-та −  одна з таких технологій.
Ноосферні  (біоадекванті)  уроки будується на чергуванні етапів релаксації (накопичення інформації, робота правої півкулі) з етапами активності (тренування  лівої півкулі: логіка, аналіз, синтез інформації).  8-10-хвилинна навчальна релаксація під час вивчення нового матеріалу зменшує напруження,  розслабляє м‘язи, і це сприяє глибинному роздуму, внутрішній мандрівці, під час якої засвоюється і закріплюється навчальна інформація. Коли дитині цікаво читати? Коли вона «проживає» прочитане, створює свою власну картину світу. Саме тоді знання стають частиною особистого досвіду. Під час релаксації мозок моделює образи (образони), які одночасно поєднують і індивідуальний образ і смисл навчальної інформації, тому  допомагають «ухопити» сутність навчального матеріалу.    
          Читацька культура як   комплекс знань, умінь і почуттів читача  передбачає такі аспекти сприйняття та засвоєння літературного тексту: освітньо-змістовний, практичний та ціннісно-орiєн­­­таційний. Тож, розглянемо форми і прийоми роботи, застосування яких  дозволяє  досягти педагогічної мети – сприяти розвитку читацької культури учнів.
           Освітньо-змістовний аспект передбачає формування загальних навичок читання, стійкого інтересу до книги. Читання тільки тоді стає частиною життєвого досвіду дитини, коли викликає захоплення, здивування. З цією метою  використовую прийом «Цікаво знати». Так, наприклад,  вивчення  у шостому класі оповідань А.Чехова  починаю з повідомлення «Чи знаєте ви, що…» …А.П. Чехов – єдиний письменник, який називав точну дату свого народження як письменника – 24 грудня 1879 року. А запам’ятав письменник цю дату, тому що вона  пов’язана з днем народження матері. Не було коштів на продукти для іменинного пирога, і Антон на одному диханні написав оповідання «Письмо ученому соседу», яке і стало початком письменницької діяльності.
         Зацікавити учнів літературним твором, залучити їх до читання можуть і буктрейлери (book Trailer) – ролики, що створюють візуальний образ книги, вірша тощо, формуючи цілісний образ твору через різні види відчуттів (колекція буктрейлерів подається на моєму сайті). (Див. Додаток 1).
         Особливої уваги вчителя потребує процес формування освітньо-змістовних  читацьких знань і умінь  у 5-6 класах.  Сприяє цьому метод творчого читання. Застосовуючи його, вчу дітей слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити і читати виразно. Широко використовую такі прийоми: виразне читання учителем окремих творів, сцен з п'єс; коментоване читання; читання у ролях; переказ ланцюжком; читання з використанням системи позначок «Поміч»;  читання з передбаченням; активне слухання художнього тексту; складання плану твору (чи фрагменту); близькі до тексту перекази; усні і письмові відгуки про твір; розгляд ілюстрацій до тексту і їхня оцінка; переказ від імені героя; постановка проблеми, що випливає з прочитаного; творчі завдання, що базуються на життєвих спостереженнях учнів, їхньому особистому досвіді, усвідомленні прочитаного. Наприклад, «Створи макет обкладинки твору, афішу вистави, ілюстрацію, що розкриває твоє бачення проблематики твору. Обґрунтуй свій вибір».     
            Процес формування читацької культури передбачає розвиток умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, самостійно працювати з інформаційними, критичними, науково-публіцистичними джерелами. Розвитку цих умінь сприяють  різноманітні  методи й прийоми роботи з текстом, які дозволяють уникнути одноманітності, буденності уроків, впливають на емоційний стан дитини, її інтелектуальний розвиток. (Див. Додаток 2).        
       Важливою складовою поняття «культура читання» є здатність людини читати швидко, запам’ятовувати значний обсяг інформації. На жаль, низький рівень сформованості цих навичок у учнів – одна з основних проблем школи. Часто її пов’язують з поганою пам’яттю. Насправді людина просто не вміє користуватися резервами своєї пам’яті, адже педагогічна практика переважно спрямована на заучування, а не на навчання, тобто на знання, а не на формування  навичок і вмінь.
         З методик, що розвивають пам’ять, використовую ейдетику; вона заснована на ейдетизмі – здатності яскраво уявляти предмети, яких немає в нашому полі зору. Ейдотехніка, як і ноосферна освіта, задіюючи резерви правої півкулі головного мозку,  спирається на вміння людини уявляти і фантазувати за допомогою зорових уявлень і відчуттів (тактильних, нюхових, слухових тощо), сприяє розвиткові образної пам’яті, образного мислення, творчих здібностей. В Україні метод ейдотехніки впроваджує Є.Антощук, керівник «Української Школи Ейдетики», майстер-класи якого проводились у школі, де я працюю.
          Провідна ідея цього методу – «Усе, що хочеш памятати,  уявляй!» (а не запам’ятовуй). На все життя людина запам’ятовує найяскравіші моменти, буденне, нецікаве не сприймається і одразу ж забувається. У цьому психологічний аспект ейдетики. Головне, що школа ейдетики спрямовує дитину на успіх: не бійся забути, будь впевнений у своїх можливостях, заохочуй  будь-який свій крок вперед, і тоді тебе чекає успіх. Поради Є. Антощука, вправи, направлені на розвиток пам’яті й уяви, я  використовую на уроках   літератури й російської мови. (Див. Додаток 3). Допомагає  і пам’ятка «Мистецтво читати  швидко».  (Див. Додаток 4).
         Одним з прийомів ейдетики є так званий ейдос-конспект, який грунтується на  роздумах, породжених образністю тексту, що супроводжуються створенням власних образів на основі цитат твору. Поєднуючи в собі опорний конспект (теоретичні знання) та ілюстрації до твору, ейдос-конспект задіює логічне і образне мислення.
Структура ейдос-конспекту:
            І частина: тема, цитатний матеріал, що породжує образ (малюнок, схема, поєднання кольорів, фотографія) з лицевого боку аркуша.
         ІІ частина: коментар з теми (розгорнуте судження, що дає можливість тлумачення свого бачення теми і образу у творі) – зі зворотного боку аркуша.
         Робота з ейдос-конспектами – це складова комплексного аналізу художнього тексту. Вони можуть бути художніми (в основі – малюнок, фотографія), графічниминаближеними до опорних схем-конспектів (наприклад, Шлях Жульєна Сореля за романом Стендаля «Червоне і чорне»), колірними (малюнок може виконуватися у вигляді кольорограми). Важливо, щоб учень не шукав тлумачення символіки кольору в ейдос-конспекті, а керувався своїми емоціями. (Зразки ейдос-конспектів подаються на моєму сайті).
        Діяльність за методикою ейдетики дозволяє включити в процес навчання бурхливу дитячу фантазію, розвиває уяву, пам’ять, дозволяє нетрадиційним шляхом формувати навички читацької культури.
Наступним у формуванні читацьких умінь і навичок є етап практичної діяльності, що передбачає самостійність у  опрацюванні  тексту,  здатність інтерпретувати його, усно  і  письмово  висловлювати свої роздуми стосовно того чи іншого  літературного  явища.  Це етап розуміння - складний аналітико-синтетичний процес, який, на думку видатного вченого А.А. Будного, виступає як привласнення знань, що  стають частиною внутрішнього світу особистості і впливають на її діяльності. Оскільки  читання - це праця й творчість, завдання вчителя – створити комфортні умови для розкриття інтелектуального й творчого потенціалу учня, дати йому можливість висловити свою думку, поділитися інформацією, залучити до вирішення обговорюваних проблем власний життєвий досвід, створити власний інтелектуальний продукт, що  і передбачано особистісно орієнтованим навчанням. Сприяють процесу усвідомлення тексту наступні інтерактивні методи та прийоми, які я використовую на уроках: «Мікрофон»,  дискусії, обговорення, робота в парах, робота в групах, «Оберіть позицію», «Асоціативний кущ», «Так чи ні», «Коло думок», «Знайди помилку», «Кластер», «Віртуальний діалог з письменником», «Діаграма Вена»,  «сенкан» та ін., ігрові технології: рольові ігри «Я – письменник, журналіст, критик, історик, літературознавець, екскурсовод тощо». Такі методи й форми надають можливість учневі оцінити ситуацію з погляду іншої людини, спонукають до пошуку додаткової, іноді альтернативної інформації. Різними можуть бути і форми роботи: інтерв’ю, заочна мандрівка, прес-конференція, круглий стіл, екскурсія, урок у формі телевізійного ток-шоу (наприклад, за новелою Ф.Кафки «Перевтілення»). Важливо пам’ятати, що центром роботи у будь-якому разі повинен залишатися текст, навколо нього будується  вся навчальна діяльність. Наприклад, підсумком уроку за темою «Образ Фауста як втілення  динамізму нової європейської цивілізації» може стати  інтерв’ю «Сенс буття очима сучасної молоді».
             Ціннісно-орієнтаційний аспект  формування читацької  культури передбачає  здатність аналізувати та критично оцінювати художній твір, висловлювати власну думку.  З цією метою   використовую  проблемно-діалогічну  технологію.  За думкою
В. Маранцмана, проблемний аналіз тексту   це «ланцюгова реакція запитань, проблемних ситуацій, які викликають в учнів потяг до дослідницької роботи»[6]. Наприклад, вивчаючи повість О.Бальзака «Гобсек», вибудовується такий ланцюжок: − Які цінності вищі, духовні чи матеріальні? – Чи погоджуєтесь ви з твердженням Гобсека: «У золоті зосереджені всі сили людські? – Гобсек говорить: «Золото – ось духовна суть усього нашого суспільства». Може  золото бути «духовною суттю»? – Як філософія Гобсека співвідноситься з цінностями сучасного суспільства?  
         Плідними у саморозвитку особистості учня  є творчі завдання:  написання листів (автору, герою, «ученому соседу», «Похвальне слово», есе  «А вы смогли бы…», «Ведь, если звезды зажигают  -  значит - это кому-нибудь нужно?»,  з використанням вільного письма. Такі завдання формують власну емоційну та естетичну оцінку прочитаного, творче сприйняття й, відповідно, здатність створювати нові образи, нову реальність.
              Формуванню читацької культури, умінь осмислювати відкриті й усвідомлені знання сприяє  рефлексія. Ця фаза уроку дає змогу вчителю побачити, а учню відчути, що сталося з його «Я»: «Що я думав? Що відчував? Що придбав? Що мене здивувало? Що я зрозумів?» тощо.  Рефлекторна діяльність дозволяє учневі усвідомити свій рівень пізнання, особистої активності, самореалізації, а відповідно, і свою індивідуальність. У додатку подаються приклади найцікавіших форм проведення рефлексії, які я використовую  на  уроках. (Див. Додаток 6).
         Читацька культура учнів формується й за допомогою системи позакласної роботи. Це й літературні екскурсії, конкурси знавців літератури, вечори поезії, класні години, присвячені ролі книги в житті людини, бібліотечні уроки, постійно діюча виставка «Це необхідно прочитати». З метою відродження традиції сімейного читання   проводяться позакласні заходи  «Золота поличка моєї родини».
       Поєднання традиційних та інноваційних методик у процесі формування читацької культури сприяє кращому засвоєнню матеріалу, формує свідоме ставлення учнів до процесу навчання, розвиває  навички критичного мислення, спілкування, творчого пошуку. Зростає інтерес до літератури як до мистецького явища та до уроків світової літератури як до шкільного предмета. (Див. Додаток 6). Отримані на уроках літератури навички роботи з текстом допомагають учням ефективніше засвоювати знання з інших предметів. Відповідно підвищується особистісний статус дитини,  рівень її загальної культури, формується  здатність до самоосвіти і саморозвитку протягом усього життя, тобто до інформальної освіти[7].
Звичайно, у роботі я стикаюся з певними проблемами та труднощами. Насамперед, це загальне падіння інтересу до книги, яке спостерігається внаслідок розвитку інформаційних технологій. В наш час втрачаються традиції родинного читання, тож школа залишається один на один з проблемою відродження культури читання як у родині, так і в суспільстві. Однією з проблем є недостатня мовленнєва культура учнів, звідси – страх бути незрозумілим, помилитися. Але системність, послідовність у роботі вчителя, його вміння побачити і зрозуміти кожного, прагнення запалити в душі учня вогник знань допоможуть подолати всі труднощі. Робота вчителя, яка направлен на виховання особистості  ХХІ ст.,  спрямована в майбутнє: «Я торкаюсь майбутнього. Я вчу» (Кріста Мак Оліфф, американська вчителька й астроном).                                                                                                                          


                                                                                                                                                                                   

                                                                                                                      
                                                                  
                                                                                                








                                                                                                    Додаток 1

Список буктрейлерів

Ахерн С. «Подарунок»
Грьонтведт Н. «Привіт – це я! Не покидайте мене!»
Далл Р. «Чарлі і шоколадна фабрика»
Дефо  Д. «Робінзон Крузо»
Енде М . «Момо»
Зюскінд П. «Парфумер»
Керрол Л. «Аліса у країні чудес»
Коельо П. «Алеф»
Купрін О. «Гранатовий браслет»
«Поезія  срібної доби»
Портер Е. «Поліанна»
Пушкін О. «Пісня про віщого Олега»
Оруелл Дж. «1984»
Ремарк Е. «Три товариша»
 Де Сент-Екзюпері А. «Маленький принц»
Стівенсон Р. «Острів скарбів»
Стонг Дж. «Гармидер у школі»
Уайльд О. «Портрет Доріана Грея»
                                                                                                    




                                                                                                                         Додаток 2

Методи й прийоми роботи з текстом


·        Метод активного читання тексту з позначками (+  -  v  ?)
·        «Аз, Букі». (Знайти в тексті основні поняття і записати їх, можливо в алфавітному порядку).

·        «Ти вже знаєш про останні новини?» (Вибрати ту інформацію, яку вважаєте для себе новою).

·        «Відоме і невідоме». (Знайти у тексті інформацію, яка  вже відома, і ту, яка раніше була  невідома).

·        «Що, не чекали?». (Вибрати з тексту ту інформацію, яка є  несподіваною, оскільки суперечить вашим очікуванням і уявленням).

·        «Головна життєва мудрість». ( Висловити основну думку трьома фразами. Яка з фраз є центральним висловлюванням? Які з фраз є ключовими?).

·        «Повчальний висновок». (Чи можна зробити з прочитаного такі висновки, які були б важливі для  майбутньої діяльності і життя?).

·         «Важливі теми для обговорення». (Знайти в тексті такі місця і вислови, які заслуговують особливої уваги і гідні обговорення у межах загальної дискусії).











                                                                                                               
                                                                                                         
                                                                                                            Додаток 3
Розвивай память і уяву
                              Усе, що хочеш памятати, −  уявляй, а не запам’ятовуй!
         Розвинути пам’ять, увагу можливо за умови щоденних 15-хвилинних тренувань. Кожен тиждень перевіряй обсяг уваги за допомогою такої вправи:
·  Подивись на будь-яку незнайому картинку протягом 5 секунд. Закривши її, перелічи предмети, деталі, зображені на ній. Запам’ятав 5 деталей  − погано, 7 – добре, 10 – відмінно.
Ці вправи допоможуть тобі досягти мети – швидко читати, запам’ятовувати значний обсяг інформації!
·           За одну хвилину назви якомога більше іменників, пов’язаних з вивченим твором. (Планета, принц, троянда, мандрівка, астероїд, пілот, лис, пустеля, змія тощо А.Сент-Екзюпері).
·           «Вчись говорити без пауз». (Вправа розвиває фантазію. Неважливо, якщо в розповіді  буде порушено логіку подій. Головне -  не зупинятися протягом 3-5 хвилин. Предметом для фантазування може бути будь-що: квітка, стіл, сніжинка, крапля, олівець, будь-який предмет з твору, що вивчається).
·           «Метод парадоксальних перетворень». До слів додай найпарадоксальніші означення. Наприклад: рибка суха, книга їстівна, вечірній світанок.
·           «Лабіринти читання».  Віднови текст ( прозовий,  поетичний).
·           «Смугасте читання». Поділи сторінку книги навпіл, закривши одну половину листком паперу. Читаючи відкриту частину, здогадуйся, що написано на закритій. Перевір себе.
·           Протягом хвилини підбери  і запиши  слова, що (варіанти на вибір):
-            починаються на одну літеру;
-            починаються з одного префікса;
-            мають однаковий суфікс;
-            закінчуються на однакові склади.
·           «Знайди спільне». Будь-які слова, навіть далекі за змістом, можна пов’язати спільним словом. Наприклад, кит і небо (блакитний). Горішок і характер (міцний). Хліб і білизна (?). Людина і паркан (?).
·           «Буриме». Ця літературна гра виникла у 17 ст. у Франції. Напиши вірш на запропоновані рими: діти – мити;  ягідний – лагідний; ліс – віз.
·           «Яскраві образи».  Поясни значення єсенінських образів, уяви картини, які малює поет:
«Отражаясь, березы ломались в пруду».  «Туда, где льется по равнинам // Березовое молоко…». «Там, где капустные грядки красной водой поливает восход…».
·           Вправа «Евріка». Підготуйся до захисту найфантастичнішого проекту: «Як посадити сад на Місяці?»,  «Перетворення мухи на слона», «Політ на Марс  без космічного корабля»,  «Машина для приготування  уроків», «Як дістати себе за косу з болота?» Тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙ!
      Легко пригадати тільки те, що уявив. Не думай словами – думай образами.  Не заучуй матеріал,  а уявляй щось цікаве, що допоможе пригадати потрібну інформацію.
                                                                                                             Додаток 4
                  Мистецтво читати швидко, без шкоди для міцності знань

                           Вчись  читати  швидко, осмислено, ефективно!
·         ШВИДКО:  читай мовчки  принаймні 600 слів на хвилину.   
·         ОСМИСЛЕНО: читаючи, намагайся осягнути авторський задум, запам'ятати  прочитане
·         ЕФЕКТИВНО: прочитане повинно сприяти твоєму духовному й інтелектуальному зростанню

Зал слави
Антоніо Мальябеккі (1632-1723р.р.): будь-яку книгу «ковтав» за півгодини, запам’ятовуючи абсолютно все, навіть поділ тексту на абзаци та розділові знаки.
Сін Адам, встановив світовий рекорд зі швидкості читання – 4550 слів/хв.
Джон Ф . Кеннеді, президент США,  читав понад 1000 слів/ хв.
Порівняй: швидкість читання пересічного читача 200-250 слів/хв.




 
 







1.      Сядь зручно, відрегулюй освітлення, не напружуй зір, зосередься на тому, що будеш читати.

2.      Перед початком читання  усвідом, з якою метою ти читаєш, де і як будеш використовувати прочитане. Це дасть тобі можливість визначити темп читання.

3.      Пам’ятай, що художня література потребує більш повільного темпу читання, ніж інформаційна, це читання - співпереживання, воно  неможливе без зупинок, осмислення, роздумів.

4.      Вчись виділяти сутність прочитаного, відкидаючи дрібниці. Визнач тему, слідкуй, як вона розгортається, осягни авторський задум.

5.      Уявляй те, що читаєш. Сприймається і запам’ятовується тільки та інформація, яку ми уявляємо.

6.      Намагайся читати так, щоб не повертатися до вже прочитаного. Переглянути  прочитане можна після ознайомлення з усім текстом,  фіксуючи увагу на основних поняттях, термінах, формулах тощо.

7.      Краще запам’ятовується інформація, прочитана мовчки; читання вголос, прошіптування розпорошує увагу, не дає можливості уявити інформацію, перетворюється на зубріння.

8.      Читаючи, обов’язково змінюй  темп читання. Це дозволяє уникнути одноманітності, а відповідно, не викликає втоми.

9.      Намагайся читати вертикальним рухом очей. Читання не словами, а фразами більш ефективне, воно формує  образне уявлення, що проясняє зміст тексту.

10.  Постійно розвивай навички читання і пам’ять, постав мету – читати не менше години щоденно. Починай удосконалювати навички з простих текстів, поступово ускладнюючи їх.
11.  Вправи для опанування навичками швидкого читання знайдеш:
                   Антощук Є.В. Учімося запам’ятовувати і пригадувати. – Київ: В., 2007
                   Козловский О. Скорочтение. – М: Сталкер, 2003                                                                                                                   
                                                                                                                                 Додаток 5
Види рефлексій
Рефлексія діяльності
·                   Висловіть свою думку про урок, вибираючи початок фрази з рефлексивного екрану на дошці.
Сьогодні я дізнався...
Було цікаво...
Було важко...
Я виконував завдання...
Я зрозумів, що...
Тепер я можу...
Я відчув, що

Я придбав...
Я навчився...
У мене вийшло...
Я зміг...
Мене здивувало…
Мені захотілося…
    Я спробую…

·                   Оцінювання активності та якості своєї роботи на уроці можна провести за допомогою  такого питання: Відзначте на запропонованих папірцях, як ви працювали на уроці.
«+»– Відповів за своєю ініціативою, відповідь правильна.
«-»– Відповів за своєю ініціативою, але відповідь неправильна.
«П» – Відповів на прохання вчителя, відповідь правильна.
«Н» – Відповів на прохання вчителя, але відповідь неправильна.
«0» – Не відповів.

Анкета самоаналізу

         Зробіть якісну та кількісну оцінку уроку.
1. На уроці я працював                                    активно / пасивно
2. Своєю роботою на уроці я                         задоволений / незадоволений
3. Урок для мене видався                       коротким / довгим
4. За урок я                                             не втомився / втомився
5. Мій настрій став                               кращим / гіршим
6. Матеріал уроку для мене був              зрозумілим / незрозумілим
                                                         корисним / марним
                                                         цікавим / нудним
                                                         легким / важким
7. Домашнє завдання мені здається      цікавим / нецікавим

                                     «Плюс – мінус –цікаво»

+
-
?
Запишіть все, що сподобалося на уроці, інформацію та форми роботи, які викликали позитивні емоції.
Запишіть все, що не сподобалося на уроці, здалося нудним, залишилося незрозумілим.   
Впишіть усі цікаві факти, про які дізналися на уроці і що б ще хотілося дізнатися з даної проблеми, питання.

        
Дерево пізнання

Прикріпіть на дерево листя, квіти, плоди.
Плоди – урок пройшов корисно, плідно.
Квітка – досить непогано.
Зелений листочок  учень позитивно оцінив свою роботу на уроці, хоч щось для нього залишилось  незрозумілим.
Жовтий листочок учень не задоволений своєю роботою під час  уроку.

Оберіть колір, що відображає ваш настрій

Червоний – ви прагнете до лідерства, вам не вистачає нових завоювань і перемог. Можливо, в даний момент вам не вистачає яскравих емоційних вражень.
Рожевий – вам не вистачає ніжності й легкості. Ймовірно, ви трохи втомились від серйозної роботи, чітких планів, вас тягне до чогось безтурботного.
Блакитний – мрієте про щось романтичне, піднесене, далеке. Ви бажаєте бути максимально відкритим, правдивим та при цьому зрозумілим.
Темно-синій – вам необхідна сильна розрядка та повноцінний відпочинок
Зелений – символізує потребу в самоствердженні, потяг до знань або бажання особистісного зросту.
Коричневий – не вистачає фізичного відпочинку, ви шукаєте спокою. Вам потрібний домашній затишок, тепло і комфорт.

Палітра емоцій

 Із поданого переліку вражень, почуттів виберіть три слова, що відповідають вашому настрою в цю хвилину.

         Замріяність, співчуття, захоплення, спокій, переживання, радість, легенький смуток, журба, розчарування, світла печаль,  інше.                                                                                                                                                                                                                                

Правило долоні
  






 Великий палець - сьогодні для мене було важливо і цікаво...
 Вказівний - я отримав рекомендації...
 Середній - мені було важко...
 Безіменний - моя оцінка уроку...*
 Мізинець - для мене було недостатньо...

*Пам’ятаймо, що урок – це співпраця рівноправних  суб’єктів – учителя й учня.


                                                                                                         






[1] Концепція нової редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (проект)
[2] Сухомлинський В.О.  Серце віддаю дітям. -  Х. : Акта, 2012.
[3]Дослідженням проблеми займалися також І. Бех, Л. Пустовіт, П. Каптєрєв та інші науковці.

[4] Баханов К.А. Традиції та інновації в навчанні історії в школі. Дидактичний  словник.- Запоріжжя: Просвіта, 2002
[5]  Автор  ноосферної освіти − професор психології, академік Н. Маслова
[6] Маранцман В.Г., Чирковская Т.В. Проблемное изучение литературного произведения в школе.- М.: Просвещение, 1977.

[7] Інформальна освіта (informal education) є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища, індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів у культурно-освітньому середовищі, що його оточує. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку: спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо.


Комментариев нет: