23.6.15

Лев Толстой і Україна




Лев Миколайович із особливою симпатією ставився до українського народу. Він не раз бував в Україні,   1879 р. відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію, ознайомився з археологічним музеєм. Ті київські враження знайшли відображені в його праці "Дослідження догматичного богослов'я". В 1884 p. Толстой відвідав стародавній Чернігів, гостював у художника М. Ге на хуторі Іванівському (тепер с. Шевченко). У листах до Олександра ІІІ та Миколи ІІ й публіцистичних творах з обуренням писав про жорстокі репресії проти учасників селянських заворушень у Харківській і Полтавській губерніях. Толстой знав поезію Тараса Шевченка, особливо високо цінував його "Наймичку". Близьким  йому було вчення українського філософа Григорія Сковороди, якого він називав мудрецем.
Письменник листувався з Марком Вовчком, Д. Яворницьким, зустрічався з М. Заньковецкою, М. Кропивницьким. Образи українців змальовані ним в оповіданнях "Рубання лісу", "Севастополь у серпні 1855р." В основу одного з його народних оповідань "Старий у церкві» покладено українську легенду "Святий і чорт"  ". На зустрічі з групою українських студентів  автор «Війни і миру» говорив: "Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє почувати свої радості й так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нема чого боятися за своє майбутнє. Його час не за горами. Вірте чи ні, жодного  народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я відпочиваю. Стільки в них краси й грації, стільки здорового й молодого почуття й сили!".
Цікавий спомин про свою зустріч із Львом Толстим залишив український історик  Дмитро Яворницький. "Широкоплечий, бородатий, з ясними сірими очами, у сукняній серм`язі, в сірій шапці й просторих валянках на ногах під колір шапки й серм`яги.
- Я маю честь бачити Льва Миколайовича Толстого?
- Він і є. А Ви хто такий?
- Ми з Вами маємо спільного друга - художника Іллю Юхимовича Рєпіна...
- То Ви будете професором Яворницьким, з якого Рєпін малював писаря на картині "Запорожці пишуть лист турецькому султанові"?
- Так, я і є той писар.
- Ніколи не бачив Вас, а здогадався.
- Лев Миколайович, дозвольте потурбувати  Вас запитанням в одній  дуже болючій для нас, українців, справі.
- Будь ласка.
- Чому Ви, росіяни, не сприяєте тому, щоб наші діти вчилися в школах нашою мовою? Ви, великий художник російського слова, зрозумієте наше горе: діти, пробувши кілька років у школі, виходять із неї з такою поганою, покаліченою мовою, що вона -  й не українська, і не російська, а якась мішанина.
- А хто забороняє вчити ваших дітей українською мовою ? Забороняє вам не російський народ, а російський уряд на чолі з Побєдоносцевим ...
Що стосується мене, то я дуже люблю вашу народну українську мову, дзвінку, барвисту і таку колоритну. У вашій мові стільки ніжних, сердечних і поетичних слів: ясочка, зірочка, квітонька, серденько.
Після цих ніжних слів Лев Миколайович почав читати з пам'яті поему Шевченка "Наймичка". Читав добре, з гарною вимовою й з вірними наголосами, немов її читав українець…".
Значна роль Л.М. Толстого в історії українсько-російських культурних зв'язків. Як про великого майстра слова писали  про нього Леся Українка, В. Стефаник, О. Кобилянська. І. Франко був одним з активних популяризаторів і дослідників творчості Толстого, сприяв  виданню його творів у Західній Україні, де в XІХ столітті й з'явилися перші їхні переклади українською. В XX столітті всі його значні твори переклали В. Щурат, Г. Хоткевич, О. Кундзич, О. Хуторян, Є. Дробязко та ін., а в 1960 р. у Києві побачило світ зібрання творів Толстого українською мовою в дванадцяти томах.
Інтерес  Ів. Франка до Толстого був постійним і різнобічним. Відомо, що замолоду він мріяв про знайомство з російським світочем духу, до якого вже тоді було паломництво. У записній книжці Франка за 1886-1888 р.  позначена адреса: "Гр. Софії  Андріївні Толстой, Москва, Долгохамовнический пров., 15".
Саме Іван Франко поклав початок  вивченню творчості Толстого в Україні. В 1890-і рр. він пише статті "Толстой про голод у Росії", "Толстой і земство", "Лев Толстой". Цікаві міркування  про Толстого зустрічаємо й у багатьох інших його статтях. В них відзначаються  особливості творчого методу яснополянського генія. Аналізуючи "Дитинство", "Отроцтво", "Юність", Франко підкреслює "величезну  кількість обсервації", глибину психологічного аналізу, уміння  автора способом "психологічної  рефлексії" створювати вражаючі правдою картини дійсності та викривати "суспільне тло".

Комментариев нет: