21.2.16

Байрон






Візитівка письменника

1. Ім'я: Джордж Гордон Ноел лорд Байрон.
2. Роки життя: 1788 - 1824.
3.Країна: Англія.
4. Освіта: Кембриджський університет.
5. Основні твори: поеми "Паломництво Чайльд Гарольда", "Мазепа", цикл віршів "Єврейські мелодії", вірш "Прометей" та ін.
6. Тематика творчості: "світова скорбота" і самотність; нескореність, романтичний бунт.
7. Літературний напрям: романтизм.
8. Значення: започаткував тему "зайвих людей", ввів новий тип героя, якого назвали "байронічним".


Вірші поета

Мій дух як ніч. О, грай скоріш!


Я ще вчуваю арфи глас,

Нехай воркує жалібніш

І тішить слух в останній час.

Як ще надія в серці спить,

Її розбудить віщий спів.

Як є сльоза, вона збіжить,

Поки мій мозок не згорів.

Але суворо й смутно грай,

Додай жалю в свій перший звук.

Молю тебе, заплакать дай,

Бо розпадеться серце з мук.

Воно в собі терпить давно,

Давно вже в ньому вщерть образ,

Як не поможе спів, воно

Од мук тяжких порветься враз!


Переклав В. Самійленко

Паспорт твору


Рік створення
1815
Цикл
«Єврейські мелодії»
Жанр
Елегія
Тема
«Світова скорбота», самотність
Ідея
Співець-спаситель як посланець Бога
Ліричний герой
Самотня людина, що страждає
Засоби виразності
 Порівняння ("дух як ніч") епітети ("віщий спів"), метафори ("арфи глас", "тішить слух")


ПРОМЕТЕЙ

Титане! Ув очах твоїх


Відбилось горе і тривоги


Земних житців, що гнівні боги


Погордно зневажали їх.


А що дістав за те, Титане?


Лиш скелю, коршака й кайдани,


Німе страждання, вічний бран,


Нестерпний біль роздертих ран,


Що духа гордому уймає...


Ти стогін, роджений одчаєм,


Душив у грудях, щоб той звук


Не виказав таємних мук,


Знімівши на устах, аж доки


Наглядач неба відлетить,


Щоб мук агонії й на мить


Боги не вгледіли жорстокі.


Ти боротьбу обрав, Титане,


В двобої волі і страждань,


Прийняв ти муки без вагань;


А небо мстиве, невблаганне,


І доля зла,— тиран глухий,—


І дух ненависті, який


Істот собі на втіху творить,


І сам їх нищить, сам їх морить,


Дали тобі безсмертя в дар,


Та навіть ця, найважча з кар,


Твоєї волі не зламала.


Змогла добитись лиш проклять


Лють Громовержцева од тебе,


Та що йому готує небо,


Ти, віщий, не хотів сказать,


Хоч погляд твій сказав немало:


В нім вирок прозвучав, як грім,


І каяттям палив гірким,


Гнітив страхом, аж у правиці


Тремтіли в гніві блискавиці.


У тому твій небесний гріх,


Що людям зменшив ти страждання,


Що світлом розуму й пізнання


На боротьбу озброїв їх.


Хай доля зла тебе скувала,


Та виклик твій, борня зухвала,


Завзяття вогнене твоє,


Твій гордий дух і непокора,


Що їх і небо не поборе,


Для смертних прикладом стає.


Ти людству освітив дороги,


Ти — символ віри і тепла.


Як ти — сини людські півбоги,


Струмок ясного джерела.


Хай і провидить люд достоту


Нужденний пай свій: і скорботу,


І горе, і борні тягар,


І долю невідкличних мар,—


Та дух бунтарства — не покути —


Найважчі розбиває пута,


І волі людської снага,


У муках зрощена, в одчаї,


Надії й віри не втрачає,


Зухвало виклик зустрічає


І владно смерть перемага!

липень 1816

Переклав Д. Паламарчук

Паспорт твору


Рік створення
1816
Джерело
Давньогрецький міф про Прометея
Жанр
Вірш
Тема
Виклик долі і богам
Ідея
Утвердження сили духу як найвищої цінності
Ліричний герой
Розмірковує про Прометея, захоплюється його сильним духом
Засоби виразності


Паспорт твору


Рік написання
1818
Історична основа
Розгром шведів російськими військами Петра І під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом ХІІ до Туреччини
Романтична основа
Історія кохання Мазепи до дружини польського шляхтича, покарання за зраду (з «Історії Карла ХІІ» Вольтера)
Тема
Нещасливе кохання і жорстока кара
Ідея
Прославлення сили духу людини
Композиція
Обрамлення



Комментариев нет: