7.1.17

Сторітеллінг




Сторітеллінг – ефективний метод навчання та виховання

                                                    «Словесна творчість – це могутній засіб
                                                    розумового розвитку людини, перед якою
                                                    відкривається світ. З того часу, як слово стає
                                                    для дитини інструментом, за допомогою якого
                                                    твориться нова краса, дитина піднімається
                                                    на нову сходинку бачення світу, досягає                   
                                                    якісно нового етапу у своєму, духовному                     
                                                    розвитку. Їй хочеться у слові виразити своє                 
                                                    захоплення, свій подив перед красою світу».
В. Сухомлинський


Головною особливістю сучасного закладу освіти є відкриті для всього нового педагоги. Стрімкі та широкомасштабні зміни, які відбуваються в освіті, вимагають мобільності від педагога, його готовності до змін у системі соціальної взаємодії.
На даний момент актуальними є прості у використанні, проте ефективні методи навчання та виховання, які не потребують тривалої підготовки та мають мінімальні вимоги до обладнання класних кімнат та кабінетів. Це позитивна тенденція: діти збираються разом зі своїм життєвим досвідом, світоглядом, почуттями; вони знаходяться в контакті один з одним з метою вирішення спільних завдань. Таким чином «особистість» вноситься в будь-яке спілкування, що дозволяє мотивувати учнів до більш глибокого рівня роботи («я роблю це для себе»).
Аби «нудні» та абстрактні процеси перетворити на захопливу діяльність, пропоную використати у своїй роботі ефективний метод «сторітеллінг».
Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.
У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідь історій.
Гадаю,  що ви  погодитеся: вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію –головні задачі, які стоять перед освітою.
Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. Розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується. Отже, сторітеллінг як вигадка казок, історій добре підходить для формування усного мовлення учнів.
Сторітеллінгом зацікавлені і педагоги, і психологи у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють правильні й більш якісні взаємостосунки.

Види сторітеллінгу
-         Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;
-         Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).
-         Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.
-         Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.
-         Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.
-         Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.
-         Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітеллінгу
1.     Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.
2.     Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.
3.     Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.
4.     Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.
5.     Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.
Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітеллінгу».
Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Прийоми навчання розповіді історій
-         основні: зразок, план, аналіз;
-         допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;
-         специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо.

Види розповідей на словесній основі
-         розповідь на тему, запропоновану вчителем;
-         розповідь за планом;
-         розповідь за запропонованим початком;
-         розповідь за опорними словами;
-         складання казки за власним сюжетом.
Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Структура історії
Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.
Розв’язка – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.
Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.
Уміння розповідати повчальні сюжети з історії, з життя видатних учених та митців, історії відкриттів у математиці, фізиці, біології та хімії – все це має стати не лише засобом активізації учнівської уваги на уроці, а й ефективним інструментом донесення та закріплення смислів у свідомості учнів.
Мистецтво сторітеллінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості.



"Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, – значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити."
 В. О.Сухомлинський

Література

2.     http://zvzda.ru
3.     pandia.ru/text/79/473/51244.pxp
4.     Силина О. «В некотором царстве, в некотором государстве…»: сторителлинг в работе школьного психолога/ О. Силина// Школьный психолог. – 2015. – № 9. – С. 19-22


Комментариев нет: