6.5.17

М. В. Гоголь



Микола Васильович Гоголь
Місце і дата народження і смерті
Народився в Сорочинцях на Полтавщині 20 березня 1809року (сам завжди святкував 19 березня). Помер 21 лютого 1852року (8 година ранку) через хворобу (медичний висновок – від тифу, а також від фізичного і нервового виснаження: відмовився від їжі, втратив сенс життя). Похорон відбувся в Москві: чоло увінчали лавровим вінком, у руку вклали величезний букет з іммортелів, труну засипали камеліями. «Гірким словом моїм посміються» - напис на надгробку. Статтю про смерть митця надрукували на 4-ьох сторінках в «Москвитянине», обрамлену траурною рамкою як виняток (звістки про смерть інших світил російської словесності – Грибоєдова, Карамзіна, Дмитрієва та ін. – московські журнали не друкували в чорних рамках!).
Родовід
Рід Гоголь-Яновських дуже давній і веде свій початок по чоловічій лінії від заможних польських шляхтичів, які завжди займали посади при владі. Дід М.Гоголя освіту отримав у Київській духовній академії, знав багато мов (особливо німецьку та латинську), був домашнім учителем. Бабуся Тетяна Семенівна мала неабиякий хист до малювання, мала гарний голос і знала багато старовинних козацьких пісень. Саме вони послужили прообразами ідилічного подружжя у «Старосвітських поміщиках». Батько мав дар цікаво розповідати різноманітні історії, мав талант письменника, режисера, актора, сам шив театральні костюми. З дружиною Марією Іванівною  грали у театрі багатого і родовитого поміщика Д. Трощинського в Кибинцях. По жіночій лінії мав предками своїми Танських, один з яких в 40-х рр. ХVIIIст. був відомий як «славетний поет». Ще одна гілка належала до старовинного козацького роду Лизогубів.
Портрет
«Був середнього зросту. Мав темне довге волосся, яке було зачесане завжди однаково і від висків спадало прямо, як у козаків. Від прямого і гладкого білого чола так і віяло розумом. В невеликих карих очах іскрилися часом то веселість, то насмішка, хоча погляд був інколи стомленим. Довгий, загострений ніс надавав виразу обличчя Гоголя якоїсь прихованої хитруватості. М’які губи під коротко підрізаними вусами, маленьке підборіддя, яке ховалося в широку краватку. Ходив ледь згорбившись, руки носив в кишенях».  Часто не стежив за своїм зовнішнім виглядом.
Вдача та характер
«Людина незвичайна, з високим розумом та правильним поглядом на мистецтво, з добрим серцем» (А.А. Іванов - художник)
Був дуже потайним і мовчазним, любив побути на самоті, рідко висловлював свою думку. Проте коли знаходився в колі друзів, був душею компаній і веселив всіх «тому, що християнин не повинен бути в печалі» (М.Гоголь). Мав мінливий настрій як наслідок неврастенії.
Оточення
та друзі
Близькими друзями були А.С. Данилевський (ще з ніжинської гімназії), К.М.Базилі, Г.Н.Висоцький, В.А.Жуковський. Мав близькі стосунки з А.С.Пушкіним – «…Знаєш як я люблю свою матір; але якби я втратив навіть її, я не міг би бути більше в печалі, як тепер: Пушкіна в цьому світі більше немає». За кордоном спілкувався з Вольтером, Міцкевичем, Залєським, Золотарьовим, Пановим.  Близьким другом Гоголя була сестра поета Язикова – Хом’якова Катерина Михайлівна, смерть якої він дуже важко переживав (вважав її надзвичайною жінкою). Ніколи одруженим не був. Відоме його захоплення княжною Вієльгорською, проте на прохання одружитися йому відмовили.
Освіта,
сфера діяльності
Початкову освіту здобув вдома і Полтавському повітовому училищі. Дуже рано навчився читати. Перші вірші написав в 5 років. У 1821-28рр. навчався в Гімназії вищих наук кн. Безбородька у м. Ніжині.
10 березня 1830 року вступив на службу в Департамент Наділів, де попрацював рік, дослужившись до титулярного канцеляриста. Згодом  став вчителем історії у Патріотичному інституті, потім – у Петербурзькому університеті ад’юнк-професором на кафедрі всесвітньої історії , хоча і там не знайшов себе, йому дуже швидко набридли лекції («Синиця прилетіла запалити море», - говорили про нього). Збирався писати трьохтомну історію Малоросії та багатотомник всесвітньої історії, досліджував різні джерела, проте не здійснив задумане.
З 1841року почав подорожувати, багато часу проводив за кордоном (Рим, Флоренція, Франція, Греція, Мальта, Єрусалим та ін.). Останні 2 роки життя провів в Росії.
Кредо
«…Жодної хвилини короткого життя не втрачати, не зробивши доброго діла».
«… Потрібно шукати дорогу найважливішу, - щоб в житті була дорога; їх безліч, і потрібно тільки вибрати…».
«Робота - моє життя; не працюється – не живеться».
«…Те, що ти сієш – не оживає, якщо не помреш». «Театр – це кафедра, з якої читається разом  усьому натовпу живий урок».
«Блищить вдалечині якийсь промінь спасіння: святе слово ЛЮБОВ».
«Мистецтво – наповнення душі злагодженістю і порядком, а не збентеженням і розладом».

Світ захоплень
Улюблені письменники

Любив читати  Пушкіна, Данте, Шекспіра. Часто читав вголос, і ті, хто його слухав, отримували насолоду і враження чогось надзвичайного, бо «його простота, сила голосу мали в собі щось музичне і гармонійне» (А.Т.Тарасенков - лікар).

Обдарування і захоплення


Захоплювався народними піснями, хоча сам співав погано. Любив слухати старовинні козацькі пісні, які майстерно виконувала бабуся Тетяна Семенівна. Добре малював: «Якби я був художником, я б винайшов особливий пейзаж. Я б з’єднав дерево з деревом, з’єднав би віти, додав світла, де ніхто не чекає, ось такі пейзажі потрібно писати!» Захоплювався садівництвом, сумував за тим, що не міг. Умів вязати, вишивати гарусом; збирав трави, на яких зналися бабуся та сестра. «До нестями» любив природу, зі всіх пір року обожнював весну. Велику втіху мав від того, що робив плани будівництва нового дому у Василівці з окремим флігелем для себе. Як стверджує одна і  з сестер, сам кроїв і шив для них сукні.
Брав участь у театральних постановках. Особливо йому вдавалися комічні ролі (однією з найкраще зіграних однокласники називали роль пані Простакової з «Недоросля» Фонвізіна). Виконував головні ролі в «Хлопотуні»  (Писарєв), «Avare», «Medicin malgre lui» (Мольєр) та ін.
Творчість
Першим друкованими твороми стали вірш «Італія»(1829р.) та поема «Ганц Кахельгартен» (під псевдонімом В. Алов).
1831р.«Вечори на хуторі…» - підписався вже сам. Потім в 1834р. з’явились «Повесть о том, как Иван Иванович поссорился с Иваном Тимофеевичем», «Миргород», «Арабески», «Ревизор»(1835р.), «Тарас Бульба»(1840р.) та «Шинель». 1842р. виходить в світ І том «Мертвих душ». П’ять років працює над ІІ томом, проте коли він вже був готовий, палить  - чи «в нападі безумства» (А.С.Хомяков) чи то через його недосконалість, проте потім переписав по новому. За кілька днів до смерті Гоголь зібрав всі свої записи та твори і спалив вночі, хоча вже вранці жалкував – «Який лукавий сильний, - ось до чого він мене примусив».
Світова слава
«Він був народжений для того, щоб бути наставником своїх сучасників, проте не з кафедри». «Людина, яка своїм іменем позначила епоху в історії нашої літератури…» І. Тургенєв.
«Глава літератури, глава поетів», «поет життя справжнього» (В. Бєлінський).
«Страдник високої думки» (С. Аксаков).
«Перед Гоголем треба благоговіти, як перед людиною, яка наділена найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей». (Т. Шевченко)


Дослідницькі завдання
1)Дослідіть, які з рис характеру визначили  долю письменника?
2) У чому ви вбачаєте взаємозалежність між характером письменника та його уподобаннями?
3) Дослідіть, які з наведених висловів (кредо), на вашу думку, найбільше відповідають характерові митця?
4)Як характеризують Гоголя його літературні уподобання (улюблені письменники та твори)?

Особистісно-зоорієнтовані запитання
 1)Які риси характеру митця вам імпонують?
2) Які риси ви хотіли сформувати в себе?
3) Що вам не подобається в характері письменника?
 4) Як ви оцінюєте життєве і мистецьке кредо Гоголя?
5) Чи є серед названих письменників ваш улюблений?
 6) Твори яких із названих письменників вам хотілося б прочитати? 
7) Яке хобі Гоголя вам імпонує?
8) Яке зі своїх обдарувань ви б хотіли розвивати?

(Овдійчук Л. М. Вивчення життєпису Миколи Гоголя на уроках зарубіжної літератури / Л. М. Овдійчук // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство : до 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. – Луцьк, 2008. – № 14. – С. 87–92.)



Цікаві факти про Гоголя


-  Ім’я при народженні: Микола Васильович Яновський.
-  Псевдоніми Гоголя: Ст. Теріалів; П. Глечик; Н. Р.; ОООО; Пасічник Рудий Панько; Р. Янів; N. N. 
- Роки життя: 20 березня (1 квітня) 1809 — 21 лютого (4 березня) 1852 (42 роки) Місце народження: Великі Сорочинці, Полтавська губернія, Російська імперія.
 - Місце смерті: Москва, Російська імперія
.  Гоголь був з багатодітної сім’ї — третьою дитиною із дванадцяти (!) дітей: шість хлопчиків і шість дівчаток. Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, вдвічі її старше. Вважається, що саме мати сприяла розвитку у письменника релігійно-містичних почуттів. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці, неподалік від Диканьки, яку пізніше Гоголь уславить своїми творами  
-Гоголь не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і, взагалі, невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив пропозицію (перше і останнє) А. М. Вієльгорській, але отримав відмову. 
- Коли майбутній великий письменник навчався в школі, його твори були досить посередніми, він був слабкий у мовах, а добре встигав тільки в російській словесності і в малюванні.
- У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояса, до літа шити для себе шийні хустки. Також Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій з козячого молока з додаванням рому, який жартома називав «гоголем-моґелем». В кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був «страшенною солодкоїжкою». Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру.
- Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа «Ніс».
- Гоголь був дуже сором’язливий: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник зникав з кімнати. 
- У червні 1836 року Микола Васильович виїхав за кордон, де пробув з перервами близько десяти років. За кордоном він був у Німеччині, Швейцарії, Парижі, Італії, в Єрусалимі.
- Цікавий факт, що свій містичний твір - повість «Вій» — письменник називав народним переказом (розповідь він чув і записав, не змінивши в ньому ні одного слова), в той час як жоден з літературознавців, істориків, фольклористів жодного разу ніде не змогли знайти жодних згадок (усних або письмових), хоча б віддалено нагадували сюжет «Вія». Дослідники говорять, що, можливо, ім’я «Вій» вийшло в результаті з’єднання імені господаря пекла «Нія» (божества української міфології) і слова «вія», в перекладі з української означає «віко». 
- Джерелом сюжету п’єси «Ревізор» був реальний випадок в одному з міст Новгородської губернії, про який Гоголю розповів Пушкін. Пушкін також запропонував Гоголю сюжет «Мертвих душ».
-  Історія рідної України була для нього одним з найулюбленіших досліджень і захоплень. Саме ці дослідження підштовхнули його на написання епічної повісті «Тарас Бульба». Вона була вперше опублікована в збірці «Миргород» у 1835 році, один примірник цього журналу Гоголь особисто вручив в руки панові Уварову — міністру народної освіти, для того, щоб той підніс його імператору Миколі I. 
- Цікаві факти про смерть Гоголя.  Письменник у своєму заповіті за 7 років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладу. Це потім стало причиною численних містичних припущень, що в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. Подейкують, що при перепохованні, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет з повернутим набік черепом. (Згідно з іншими даними череп взагалі був відсутній.) Що сталося незадовго до смерті 12 лютого 1852 року (а помер письменник 21 лютого) ніколи не дізнається ніхто. Біографи кажуть, що до трьох ночі письменник ревно молився, після чого спалив вміст свого портфеля (другий том «Мертвих душ»), а потім ридав до ранку в своєму ліжку. За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі. 
-  Вів скромний спосіб життя. Опис майна Гоголя показав, що після нього залишилося особистих речей на суму 43 рубля 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час на руках у С. П. Шевирьова залишалися дві з гаком тисячі рублів, переданих Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам Московського університету. Ці гроші Гоголь не вважав своїми, і Шевирьов не став їх повертати спадкоємцям письменника.


Джерело: http://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-mikolu-gogolya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Візитка письменника 

Ім’я
Микола Васильович Гоголь
Роки життя
1809 - 1852
Країна
Україна та Росія
Батьки
Поміщики середнього достатку Василь Опанасович Гоголь-Яновський і його дружина Марія Іванівна
Освіта
Полтавське повітове училище; Ніжинська гімназія вищих наук
Сфера діяльності
Служба у Департаменті державного господарства і громадських будівель на посаді переписувача, а згодом був назначений помічником начальника стола. Давав приватні уроки, працював  викладачем історії в Патріотичному інституті. Писав прозу, драматичні твори, критичні та публіцистичні статті.
Твори
зб."Вечори на хуторі поблизу Диканьки" («Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана Купала», «Майська ніч, або Утоплена», «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста», «Іван Федорович Шпонька та його тітонька», «Зачароване місце»), зб."Миргород" («Старосвітські поміщики», «Вій», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»); п’єса "Ревізор"; «Петербурзькі повісті» («Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного», повісті «Ніс», «Коляска», «Шинель» (1842)); повість «Тарас Бульба»; роман "Мертві душі"

Паспорт твору

Назва
«Шинель»
Рік видання
1841
Жанр
Повість, що входить до циклу «Петербурзькі повісті»
Джерело
Канцелярський анекдот про бідного чиновника, який захоплювався полюванням
Місце дії
Петербург
Тема
Трагічна доля «маленької людини» Акакія Башмачкіна
Ідея
Співчуття та поваги гідні всі люди, незважаючи на їх соціальне становище
Елементи сюжету
 Експозиція — розповідь про департамент та характер Акакія Акакійовича
 Зав'язка - виникнення ідеї залатати стару шинель або пошити нову
 Розвиток дії - походи Башмачкіна до кравця Петровича, аскетичне існування і мрії про майбутню шинель, пошиття нової шинелі, відвідини іменин, на яких шинель Акакія Акакійовича мала бути «сприснута»
 Кульмінація - крадіжка нової шинелі
 Розв'язка - безуспішні спроби Башмачкіна повернути шинель; туга героя за шинеллю і його смерть, фантастична історія про привид чиновника, який шукає свою шинель
Художні засоби
Гумор, іронія, гротеск.
Образи-символи: нова шинель – символ справжнього, гідного людини життя; втрата нової шинелі – символ втрати сенсу життя, втрата ідеї, що надихала його, дала новий сенс існуванню
Реалістичні та романтичні елементи
Реалістичні елементи:описи Петербурга, служби героя, життя чиновників, приготування і пошиття шинелі, поведінка генерала та дрібного чиновника тощо;
Елементи романтизму: фантастика у кінці повісті (поява привида).
Пафос
 Гуманістичний  (виражений в словах «Я брат твій»)

  
Анкета героя

Ім’я
Акакій Акакійович Башмачкін. Ім’я «Акакій» перекладається як «незлобливий».
Портрет
Низенький, рудуватий, підсліпуватий, з невеликою лисиною, зі зморшками
Вік
50 років
Соціальний стан
бідний, веде злиденне існування
Сімейний стан
неодружений
Друзі
немає, самотній
Світогляд
обмежений
Робота
Служить у департаменті, титулярний радник, 9-та сходинка в ієрархії чиновників. Окрім переписування нічого більше робити не вмів. Зарплата - 400 рублів на рік.
Ставлення людей
Співробітники принижують

Улюблене заняття
переписування паперів, каліграфія
Риси характеру
непримітний, добрий, закомплексований, невпевнений у собі, смиренний, всього боїться, не може за себе постояти, покірний долі, не схильний до протесту, має занижену самооцінку. Після пошиття шинелі міняється зовні, стає більш рішучим, цілеспрямованим, намагається добитися правди
Мета життя
нова шинель
Трагедія героя
відсутність розуміння, співчуття,  втрата матеріальної речі (шинелі), моральне приниження, приниження людської гідності





Комментариев нет: